«Мечты, мечты… Где ваша сладость?» Часто, цитуючи цей пушкінський рядок, ми ремствуємо на нездійсненність бажань – на кшталт відпочинку в теплих краях у розпал зими або придбання дорогезного та модного одягу. Але ж Олександр Сергійович писав про мріяння іншого роду.

Не таємниця, що з віком наші мрії зазнають серйозних змін. Згадайте своє дитинство: ким ви хотіли стати, чому планували присвятити своє життя? Щоб допомогти вам у цьому, запитаймо у малят: про що ж вони мріють під Новий рік?

Ганночка:

– Дуже люблю тата з мамою, бабусю і дідуся. Мрію, щоб вони подарували мені білого пухнатого зайчика. Я буду його годувати і гуляти з ним по двору.

Джоник:

– Я мрію, щоб усі завжди посміхалися. Щоб у бабусі не боліла нога, і вона могла грати зі мною в м’яч. Хочу, щоб Дід Мороз подарував усім подарунки, і мама з татом завжди були поруч.

Даніела:

– Мрію навчитися танцювати так само добре, як мама, щоб вона за мене пораділа. Коли виросту, неодмінно стану ак­торкою, і батьки мною пиша­тимуться.

Оля:

– Мрію, щоб Господь усіх зробив щасливими і здоровими. Я знаю, що для цього потрібно добре поводитися, слухатися батьків і молитися. Щодня прошу Бога, щоб він вилікував мою сестричку Любу. Вона дуже талановита, чудово вишиває, прикрашаючи одяг не тільки для членів нашої родини, але й усіх, хто попросить про це. Я дуже хочу, щоб вона одужала.

Микита:

– Я мрію жити в цирку. Там завжди дуже весело і багато дітей. Хочу скоріше вирости і стати клоуном. Щоб діти приходили до мене в цирк, стрибали разом зі мною і голосно сміялися.

P.S. Сподіваюся, шановні читачі згадали про свої дитячі мрії. Напевне, хтось досі мріє стати клоуном і дарувати людям радість, але працює бухгалтером, хтось хотів бути артистом, а став будівельником тощо. Проте в житті мусить бути місце для мрії. Це стверджують і психологи. Зрештою, економістам ще ніхто не забороняв у вільний від роботи час жонглювати апельсинами або лити фонтани бутафорських сліз. А деякі будівельники здатні зіграти Гамлета так, що сам Станіславський посоромився б вимовити свою коронну фразу.

А може бути й так, що заповітна дитяча мрія здійснилася. Адже у більшості з нас не такі вже й незбутні були в дитинстві мрії. Я, наприклад (даруйте нескромність), мріяла не стати Бабою Ягою (якось довелося на дитячому ранку виконувати цю роль). Тепер можу з упевненістю сказати, що дитячі мрії таки здійснюються!

Редакція «ОВ» бажає, щоб ви ніколи не за­бували своїх дитячих мрій і в міру можливостей виконували справжні бажання. Мрійте, мрійте і ще раз мрійте!