СЕз: нове – не забуте старе

В Одесі побували представники Міністерства економіки України, відповідальні за поновлення роботи спеціальних економічних зон (СЕЗ). Автори реанімаційних пропозицій – управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв’язку облдержадміністрації, а також менеджери Одеського та Ренійського портів, де такі зони почали діяти, але були закриті. Чому?

Це запитання начальник управління Олександр Ілько радить переадресувати колишньому уряду.

Причина відмови, на думку Ілька, у тому, що багато які проекти, пов’язані з функціонуванням СЕЗ, дискредитували саму ідею їхньої діяльності. З’явилися схеми, де пільговий режим, упроваджений в економзонах, був перетворений на ширму, під прикриттям якої відбувалося відмивання грошей, приховувалися невраховані доходи. У межах офіційно дозволених підприємств зароджувалися елементи тіньового бізнесу. Це, на жаль, і змусило згорнути досить ефективні проекти.

У результаті склалася думка про підприємства СЕЗ як про привілейовані суб’єкти діяльності, що їм дозволено використовувати законодавство з метою наживи.

– Але якщо скасувати пільги при розмитненні та знижене мито на вантаж, це однаково що ліквідувати СЕЗ. Де ж золота середина?

– Суть не в спрощеному режимі. У центрі уваги має бути виробництво. Відповідно пільги та преференції мусять надаватися лише тим, хто конкретно займається його інтенсивним розвитком. У свою чергу, продукт, створений з імпортних матеріалів і комплектуючих, придбаних за нижчою ціною, коштує дешевше. І це робить його конкурентоспроможним, зокрема на європейському або навіть світовому ринках.

– Виробникам можна дорікнути, що товар практично не залишається на території України…

– Натомість вихід на іноземний ринок стимулює національне виробництво. Адже не йдеться про підприємство, де лише змінюють упакування товару та наклеюють нову етикетку, щоб потім, як з пересильного пункту, переправити далі. Об’єкт, у який вкладає гроші інвестор, залишається на території України. На його будівництво та утримання держава не витрачає жодної копійки. Вона надає йому можливість реалізувати інвестпроект. Головне завдання для уряду – дати гарантії, що інвестиції будуть недоторканними, а пільги не будуть скасованими, як це вже було.

– Дати! А виконати?

– Портовики Одеси та Рені внесли чимало практичних пропозицій, які принципово змінюють колишній підхід до регулювання роботи в портових зонах. Вони настільки переконливі, що представники Мінекономіки України погодилися із їхніми висновками та готові прискорити процедуру введення в законодавство відповідних доповнень. Цілком імовірно, вони стануть базою для створення нового закону про СЕЗ. Його наявність і буде для інвестора запорукою того, що в країні є гарантії для реалізації його проектів.

– Отже, повернення до роботи СЕЗ економічно виправдане?

– Так. Підприємства, побудовані в Одеському порту, за гроші інвесторів, працюють, відраховують податки. ОМТП, надавши частину своєї площі, створив умови для виробництва, не несучи витрат на його створення. А вигода є! Хіба ці обставини – не відповідь на запитання? Зараз розглядається можливість створити СЕЗ в Одесі на території «сухого порту» (колишні поля зрошування) площею 49 гектарів. Це пов’язано з розвитком такого ви­гідного напряму, як перевантаження контейнерів. Очевидно, що наявних площ вистачить для створення підприємств – суб’єктів СЕЗ.

– А чи торкнеться ця економічна мода Рені?

– Безперечно. Зокрема тому й складено інженерні та логістичні розрахунки, й підготовлено інші документи для обґрунтування будівництва дороги між Одесою і цим дунайським портом. Це буде траса міжнародного класу. Ренійський порт здатний приймати зерно та контейнери в досить великих обсягах. Це одразу підвищить транзитний потенціал країни. Зміняться тарифи, а, отже, зросте рівень конку­рентоспроможності порту.

Є питання щодо фінансування будівництва цієї траси. Наприклад, непросто буде розв’язати проблему викупу приватизованих ділянок землі, по яких вона піде. Потрібно реформувати механізм митного оформлення контейнерів у бік спрощення. При цьому доцільно врахувати всі світові тенденції та наробітки. Але той, хто боїться труднощів, не одержить результату.

Владислав КІТІК, «Одеські вісті»

Справді корисний проект

Залученню інвестицій нині приділяється значна увага на всіх рівнях. Адже в умовах напружених бюджетів, як ніколи стає актуальним вирішення різних соціальних проблем з допомогою спонсорів або, висловлюючись по-сучасному, із залученням донорів. Над питанням пошуку інвесторів для нашого району постійно працюють депутати об­ласної ради Олександр Пресман, Сергій Бринза та Людмила Акімова. А коли нещодавно Олександр Семенович Пресман, як голова постійної комісії обласної ради з питань міжрегіональної та між­народної співпраці та інвестиційної діяльності на запрошення начальника Головного управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції обласної дер­жавної адміністрації Сергія Тетюхіна побував на одному з форумів, то відкрив для себе чимало нових ідей, що можуть бути корисними громаді. Тісно співпрацюючи з фахівцями зазначеного управління та маючи бажання ознайомити з наявними інвестиційними проектами громади північних районів, Олександр Прес­ман запропонував їм організувати у Фрунзівці засідання робочої групи, на яке також прибули представники органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, депутати Одеської обласної та місцевих рад з Любашівського, Великомихайлівського, Ширяївського, Красно­окнянського, Анань­їв­ського і Миколаїв­ського районів. Звичайно, найбільше запрошених було із Фрун­зівського району – до їх числа увійшли керівники району, їхні заступники, сільські та селищні голови, депутати районної ради, директори шкіл, керівники окремих організацій та підприємці.

Присутніх ознайомили з одним із найпри­вабливіших для сільських і селищних рад проектів, який має назву „Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”. Це спільний проект найпотужніших донорів світу – Євро­пейського Союзу та Організації Об’єднаних Націй. Пер­ший етап впровадження Проекту в Одеській області було розпочато у березні 2008 року і завершено у 2010 році. З 2011 до 2013 року триватиме його дру­гий етап. Загальна мета Проекту – створити сприятливе середовище для сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні шляхом самоорганізації та соціальної активізації громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив. Розрахована на сільські та селищні ради з населенням до 10 тисяч осіб, дана Програма надає громаді можливість вирішувати нагальні со­ціальні проблеми за умови ініціативності лю­дей та готовності бюд­жетів і спонсорів брати фінансову участь в реалізації задуманого. Незважаючи на те, що фінанси надходитимуть від Європейського Союзу та ООН, для реалізації ініціативи потрібне спів­фінансування за рахунок внесків членів громади, приватного сек­тору та коштів державного, обласного чи місцевого бюджетів. Проектом передбачено, що 50% від кошторису ініціативи фінансується Європейською Комісією та Програмою розвит­ку ООН в Україні, мінімум 45% – з бюджету та приватного сектору і 5% має зібрати громада. Таким чином, буде налагоджено механізм співфінансування між громадою, центральною та місцевою владами, донорською спільною та приватним сектором.

Сфера дії Програми поширюється на такі галу­зі, як охорона здоров’я (підтримка мережі фельд­шерсько-акушерських пунктів – ремонт, мо­дер­нізація обладнання); природне довкілля (утилізація відходів, зне­шкодження запасів пес­ти­цидів, ка­налізація, па­совища то­що); енерго­збереження (енергоощадні заходи, освітлення, заміна вікон, даху, збільшення використання відновних джерел енергії тощо); водопостачання (прокладання водогонів, заміна фільтрів тощо).

Говорячи про дета­лі втілення в життя Про­грами «Місцевий роз­виток, орієнтований на громаду», фахівці Го­лов­ного управління зов­нішньоекономічної діяль­ності та європейської інтеграції, зокрема його керівник Сергій Тетюхін, начальник управління європейської інтеграції та транскордонного спів­робітництва Анастасія Андронова, координатор Проекту в Одеській області Тетяна Маяк, неодноразово наголошували на необхідності серйозного ставлення громад до участі в Проекті, порадили приділити значну увагу виготовленню необхідної документації, що також відіграватиме важливу роль у відборі громад-учасниць.

У першому етапі впровадження Проекту взяли участь 8 районів об­­ласті, де вдалося покращити стан не одного об’єкта соціальної сфе­ри – замінено вікна у школах, облаштовано медичні амбулаторії, від­ремонтовано водо­про­відні мережі, дахи закладів освіти тощо. Організатори засідання робочої групи продемонстрували присутнім фільм про те, як була реалізована Про­грама в Іванівському та Миколаївському районах, де завдяки участі в Проекті капітально відремонтовано дитячий садочок і прокладено водопровід. Таких прикладів по області чимало, адже в межах Програми вже приведено до ладу 45 об’єктів. У другому етапі можуть брати участь усі громади, що викажуть таке бажання. Все зале­жатиме від активності сільських та селищних го­лів, самоорганізації жите­лів громади, підтримки спонсорів, керівників ра­йону та області.

Ні в кого не викликає сумніву, що це справді корисний Проект – як для окремо взятої людини, так і для керівників різних рівнів. Адже такі приклади залучення інвестицій, бюджет­них, спонсорських коштів та безпосередньої фі­нансової участі громадян дають змогу вирішити чимало соціальних проблем і зменшити навантаження на місцеві бюджети. А це, повторюся, в нинішніх непростих умовах вельми важливо.

Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Фрунзівський район