Вийми й поклади…
Як правило, пенсіонери – найсумлінніші платники. Одержуємо пенсію – найперше йдемо до ощадкаси оплачувати житлово-комунальні послуги. Ціна за кожну послугу, начебто, невисока. Вода – 27 грн, каналізація – 28 грн, за прибирання прибудинкової території – 35 грн. За електроенергію в січні я заплатила 38 грн, за газ (квартира на індивідуальному опаленні) – 228 грн. Ну, зрозуміло, у квартирі є кабельне телебачення (35 грн), телефон (27 грн) і, оскільки ми, пенсіонери, теж ідемо в ногу з часом, – інтернет (100 грн). Отож, якщо скласти всі платежі, то вийде 520 гривень на місяць! І це при тому, що ми з чоловіком маємо статус «діти війни» і користуємося пільгами.
Що таке 520 грн для родини із двох людей похилого віку? Моя пенсія (я – медпрацівниця із сорокарічним стажем) – ледве більше 800 грн. Але кого ця арифметика цікавить? Тут принцип простий – вийми й поклади.
Тарифи на послуги ЖКГ постійно зростають. У Рені недавно знову підняли ціну на воду й каналізацію. Якщо рік тому за кубометр газу ми платили 48 копійок, то зараз – 73 копійки, та ще «втішили»: із квітня знову підвищать тарифи.
Ми можемо скільки завгодно обурюватися на кухні, на вулиці, але немає сенсу – народ ніхто не чує. Добре б посадити всіх «слуг народу» на пайок 600 гривень на місяць. Щоб на ці гроші й годувалися, і одягалися, і лікувалися.
Галина К., м. Рені
А у сусідів інші справи
Традиційно продукти харчування в Україні починають дорожчати перед новорічними та різдвяними святами. Менеджерка одного з любашівських магазинів розповіла, що ціни виросли в середньому на 10 – 15 гривень, а на деякі види товарів знизилися.
Наприклад, подешевшали шампіньйони та курячі яйця, але на 10 – 30 копійок зросли ціни на привізний і місцевий хліб. Подорожчали вершкове масло і рафінована олія. Щоправда, дефіцит жирів можна замінити дешевим салом. Селяни не мають чим годувати худобу, тому колють свиней і спродують свіжу свинину на місцевому базарі. У живій вазі продавати невигідно, бо закупівельна ціна зупинилася на позначці 10 – 13 гривень за кг. Тому м’ясо можна сторгувати по 30 – 35 грн за кг, а сало навіть за 3 – 5 грн за кг. Проте за домашню ковбасу потрібно викласти не менше 90 – 100 грн. Повзуть вгору ціни на фрукти і овочі. Рекорди побила фасована гречка. В одній із крамниць ціна на цей, як виявилося, стратегічний продукт, сягнула 20 грн. Хоча в сусідньому місті Первомайську Миколаївської області її продають по 13 грн 50 коп., але дають одну пачку на покупця. Знайомі розповіли, що в них ціни на продукти харчування зовсім не змінилися. Був здивований, коли знайома з Німеччини повідомила, що гречка там коштує 99 центів (10 грн!), а її сім’я з трьох дорослих осіб витрачає щотижня на харчування 50 євро.
Федір ЮРЧЕНКО, Любашівський район
Більше думати і тоді вирішувати
Однією із складових Програми економічних реформ на 2010 – 2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» є реформа системи освіти, зокрема вищої.
Виходячи з неї, на мою думку, керівництво університетів прагне до автономії, з тим, щоб формувати свою стратегію, вибирати свої пріоритети в навчанні, зароблянні та витрачанні своїх ресурсів та встановлювати власні критерії для прийому. Але ж ми знаємо, що означає автономія. Держава не буде мати права адміністративного і фінансового контролю вищої освіти. Звідси – буде встановлена плата за навчання на розсуд вищих навчальних закладів.
Освіта і нині майже недоступна для вихідців із робітничих та селянських родин, а після проведення такої реформи – і поготів.
Ось, наприклад, ми з чоловіком свого часу здобули вищу освіту. І хоч була можливість залишитись у місті, ми повернулись на батьківщину, у село. Одружилися, звели власний будинок, окрім професійної діяльності, ведемо домашнє господарство, працюючи з рання до смеркання. Це і є невеличкою фінансовою підмогою нашому сімейному бюджету. Бо мінімальної заробітної плати не вистачає на найелементарніше. А тут ще потрібно щось відкласти дочці на навчання. Нинішнього року вона закінчує навчання у школі і прагне вступити до вищого навчального закладу. Вчиться наша донечка добре. Проте сьогодні одних знань замало. Потрібні кошти, і немалі. Крім того, постійно йдеться про реформування освітянської сфери, про те, що керівництво вищих навчальних закладів буде саме вирішувати долю ціноутворення на навчання. А отже, вирішуватиме і долю тих дітей, батьки яких не будуть спроможні заплатити за їхнє навчання.
Тривога огортає душу за майбутнє наших дітей. Що буде після реформування? Де брати кошти на навчання? Це питання тривожить не тільки нашу сім’ю, а й більшість тих громадян, у кого діти стоять на порозі дорослого життя. Питання вищої освіти має значно глибше коріння, ніж здається на перший погляд. І заглиблюється це коріння у соціальний пласт, який поділяє сьогодні українців на багатих і бідних, на тих, кому доступне все, і кому – нічого.
У зв’язку з тим, що нашу країну поглинула сьогодні хвиля реформ, вже ніхто з нас не може бути певен у завтрашньому дні. І хоч ми вже давно звикли, що за все потрібно платити: за медичне обслуговування, яке у нас за Конституцією безкоштовне; за комунальні послуги, тарифи на які зростають в арифметичній прогресії; за енергоносії, ціни на які уряд прагне прирівняти до європейських; за продукти харчування; за освіту тощо. Але ж схаменіться! Бо чим далі в ліс, тим більше дров. Пора державним мужам подумати й про те, що зарплати у простолюддя не європейські. Напевне, правильніше було б спочатку підняти рівень життя населення, гарантії його соціального захисту до європейських стандартів, а вже потім запроваджувати реформи.
Керівникам нашим хочу порадити більше спілкуватися з народом.
Світлана ОЛІЙНИК, с. Загнітків, Кодимський район
Де ти, гідне життя?
Сьогодні моя сім’я – це шість чоловік, включаючи онучку Віку. Але працює поки що одна Ірина. Мене скоротили. Чоловік – будівельник, але взимку всі роботи застопорилися. Чекає, коли з теплом вони, дай-то Боже, відновлять. Отож лягаю і встаю з однією думкою: чим нагодувати сім’ю? Але ж були часи, коли ми з чоловіком балували своїх п’ятьох діток розважальними виїздами до Одеси. Сьогодні все звузилося до розміру завжди порожнього гаманця. Обід з трьох страв – недозволена розкіш. Щось одне: або тільки перше, або тільки друге. М’ясо на столі – як свято. І хліба дві булки. А які ціни на ринку! Півлітрова пляшка соняшникової олії – понад 17 гривень. Та ж картопля – 6. Вівсяні пластівці – і ті втричі подорожчали. Не кажу вже про фантастичні ціни на гречку.
Але жити все одно якось треба. Дівчатка радять мені серйозно зайнятися плетінням. Мені ця робота вдається. У кожному разі, мої діти у домашніх кофточках виглядають просто чудово.
Господи, як хочеться гідного життя! Де воно, за яким поворотом? І все ж, як говорять, надія вмирає останньою.
Міла Муха, м. Арциз
Скільки коштує захворіти?
Ми начебто всі маємо право на безкоштовні послуги охорони здоров’я. Таке право записано у Конституції України. Але, по суті, це право дорого коштує. І слава Богу, якщо діти можуть підтримати у важку хвилину батьків-пенсіонерів. А як бути людям похилого віку з їхніми мізерними пенсіями, якщо ніхто не може допомогти? Виходить, що без грошей ти нікому не потрібен, хоч вмирай...
Моя думка не взята зі стелі. Наприкінці минулого року стало зовсім погано мамі. За всіма прогнозами була потрібна операція. В Одесі лікарі, провівши обстеження (яке коштувало кілька тисяч гривень), оперувати не взялися. Довелося їхати до Києва.
Там мамі довелося бути майже місяць. Операція була складною, але успішною. Ми з братом намагалися увесь час бути поруч. Що коштували нам поїздки, говорити не буду – це наш з братом обов’язок. Потім мама ще два тижні пробула на реабілітації в Одесі, і вже потім брат привіз її додому.
Загалом, за найскромнішими підрахунками, за два місяці на підготовку, операцію та реабілітацію пішло у межах 50 тисяч гривень. У нас з татом такої суми не було. Спасибі братові, основна частина витрат була його (він перед цим продав квартиру).
Спасибі також всім родичам і близьким людям, друзям, знайомим, колегам по роботі, які нам матеріально допомогли.
Марина, м. Ізмаїл
Мені регулярно доводиться проходити курс лікування у стаціонарі через стрибки тиску. Кілька років тому був на межі інсульту, а тепер без щорічної профілактики не обійтися. У принципі її потрібно проводити два рази на рік. Але, на жаль, у мене немає таких грошей, протягом року вдається заощаджувати з пенсії тільки на саму профілактику. І ті два тижні, які перебуваю у стаціонарі, коштують дві тисячі гривень, а то й більше. Стільки коштують ліки й супутні матеріали.
І от яке у мене запитання: чому ж у колишньому СРСР (та й у перші роки після його розвалу) ліки виділялися хворим безкоштовно? А сьогодні треба оплачувати все: і вату, і йод, і навіть бланки при надходженні до стаціонару?
Федір Петрович,
м. Ізмаїл
P.S. Ціновий безлад характерний не тільки для Одещини.
На думку міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, проблема зростання цін у країні пов’язана з діяльністю несумлінних посередників. Його підтримує народний депутат України, член фракції Партії регіонів Олексій Плотніков, який пояснює цінову ситуацію спекулятивними діями. І ця тенденція, на жаль, стала спільною для усієї Європи. За інформацією М. Присяжнюка, озвученою під час його візиту до Хмельницької області, закупівельна ціна свинини в живій вазі становить 9-10 гривень, а на ринках не опускається нижче сорока. Щоб переломити ситуацію, уряд планує відродити роботу «Укоопспілки» і заготкооперативів, організувати постійно діючі ярмарки.
Дуже точно завдання влади сформулював Президент України В.Ф. Янукович у виступі на відкритті VIIIсесії Верховної Ради України VIскликання: «Ми повинні зробити усе, щоб люди не на словах, а у власному повсякденному житті відчули, що реформи провадяться заради них, заради наших дітей, заради майбутнього країни».
Чимало кроків щодо стабілізації ситуації в регіоні робиться облдержадміністрацією та обласною радою, про що ми постійно інформуємо читачів. Але для того, щоб ці дії були зрозумілими жителям міст і районів Одещини, редакція запрошує до діалогу депутатів облради, керівників Головного управління економіки, управлінь охорони здоров’я, освіти та наукової діяльності облдержадміністрації, Державної інспекції щодо контролю за цінами, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, керівників підприємств та торговельних мереж. «Одеські вісті» відкриті для коментарів, роз’яснень щодо життєво важливих проблем цього переломного року в історії України.
