Микола Володимирович Пундик, голова Одеської обласної ради, уперше дав розгорнуте інтерв’ю нашій газеті. Авторові хотілося поговорити з ним як з політиком, господарником і главою родини. Чи вдалося, судіть самі.
– Миколо Володимировичу, через півтора місяця після обрання Вас головою облради я попросив дати інтерв’ю нашій газеті. Ви тоді коректно відповіли: «Ще рано. Мені й депутатам потрібно попрацювати. Пройде час, і у мене буде що сказати читачам». Зізнаюся, гідно оцінив Вашу відповідь. Напередодні ста днів перебування на цій посаді Вам, напевно, є що сказати «Одеським вістям». Якими були ці сто днів?
– Чесно кажучи, нелегкими... Але результативними. За цей час вирішено багато поточних, організаційних питань. Пріоритетними були бюджет і оптимізація структури апарату обласної ради. Бюджет розвитку цього року обговорювався з кожним головою районної держадміністрації, мерами міст, головами районних рад. Вони приїжджали, вносили пропозиції й захищали своє бачення використання коштів обласного бюджету розвитку у себе в районі. Ми, на жаль, обмежені в цьому ресурсі, тож розпорошувати його не маємо права. Тому в кожному районі було визначено кілька пускових об’єктів, що мають соціальне значення. Наприклад, якщо цього року в місті Рені ми вкладаємо в певний об’єкт три мільйони гривень бюджету розвитку, то під кінець року одержуємо пусковий об’єкт. Тобто, під кінець року зможемо прийти і порахувати, на що пішли три мільйони. Є ідея в найближчому майбутньому за допомогою громадськості, активістів громадських організацій проконтролювати використання коштів з бюджету розвитку.
Ви знаєте, що він складається з декількох частин: це місцеві бюджети до рівня районного, наш обласний і республіканський. Державні субвенції бюджету розвитку ми теж одержуємо. Я збирав ініціативну групу. Її члени входять до складу громадського руху щодо контролю використання бюджетних коштів. І будь-які розмови про вигадані тендери, про якісь «відкати» необхідно припинити. Або, у кожному разі, поставити під максимальний громадський контроль. До речі, це стосується і наших програм, про які йшлося на останній сесії облради. Я не буду на них зупинятися, тому що в останньому номері «Одеських вістей» ви конкретно про це писали. Тільки повторюся: важлива не назва програми, а її наповнення та ефективність.
– Як відомо, цього року у зв’язку із введенням нових нормативних і законодавчих актів України трохи змінилася сама формула обласного бюджету.
– Раніше основними джерелами формування бюджету був податок на доходи фізичних осіб (щоб було зрозуміліше – на заробітну плату), а також такий серйозний податок як плата за землю. Цього року ця плата цілком перейшла у розпорядження сільських, селищних і міських рад. Тому ми формуємо обласний бюджет за рахунок податку на доходи фізосіб. Він становить 89% від загальної суми бюджету. А загальний фонд обласного бюджету становить 3,2 млрд грн, з яких 800 млн – це власні доходи, а 2,4 млрд – субвенції та дотації з Державного бюджету України.
– Таким чином, можна сказати про не зовсім справедливе формування бюджету?
– Одеська область із усіма суб’єктами господарювання заробляє на рік приблизно 7 млрд грн. А після перерахування до бюджетів усіх рівнів, бачите, яка сума залишається в нашому розпорядженні? Тому ми дуже уважно визначаємо пріоритети, на які необхідно спрямувати ці гроші. Ви звернули увагу, що на сесії 30 грудня минулого року було ухвалено рішення про стовідсоткове забезпечення захищених статей бюджету: виплата заробітної плати бюджетним організаціям, придбання медикаментів, оплата комунальних послуг... Усе це ми забезпечили в повному обсязі. А на лютневій сесії ми уточнили показники бюджету 2011 року, в основному виділивши гроші на реалізацію регіональних програм, формування переліку об’єктів будівництва, реконструкції й облаштування за рахунок грошей обласного бюджету розвитку.
Я хочу, щоб Ви зрозуміли філософію нашого ставлення до бюджету: відкритість і прозорість у витраті бюджетних коштів та їх контроль.
– Коли Ви починали працювати головою облради, ще не було такої напруженої морально-психологічної ситуації й у країні, і в нашій області. Ні для кого не секрет, що вона не поліпшується у зв’язку з непопулярними, але вимушеними заходами уряду. І от зараз, коли вже настав пік невдоволення цінами, тарифами, що може зробити влада на місцях?
– Влада повинна взяти під пряму свою опіку і захист найбільш соціально незахищені верстви населення. Так звані субсидії повинні бути абсолютно індивідуальними і адресними. Оскільки система цього субсидування далека від ідеалу. Найяскравіший приклад наводжу на власній родині. Я і моя родина не потребуємо субсидій. Але, проте, моя теща має право на цю субсидію. Я не розумію чому. Як чиновник я одержую досить велику заробітну плату і спроможний в повному обсязі оплатити їй комунальні послуги.
– Але є тещі, діти яких не можуть їм допомогти...
– Цілком правильно. Тому тут свою роль повинна зіграти держава. Безумовно, законом субсидії передбачені. І цими реформами визначений захист незахищених верств населення. Отут-то й проявляється роль держави.
– На одній із зустрічей з журналістами Ви досить переконливо говорили про те, що влада сьогодні як ніколи повинна бути прозорою і відкритою для народу...
– Будь-які кроки і дії законодавчої, виконавчої, представницької влади необхідно зараз, як ніколи раніше, широко висвітлювати і роз’яснювати людям. Ви звернули увагу, що на відкритті VIII сесії Верховної Ради наш Президент підкреслив (ось газета з його виступом переді мною): «Політичною передумовою реформ має бути стабільність і тісна взаємодія гілок влади, постійні комунікації і широкий суспільний діалог...» От мені й бачиться в сьогоднішньому стилі роботи облради постійний діалог з виборцями, жителями Одещини щодо найактуальніших питань. Відкрита, чесна розмова, яку ми за допомогою депутатського корпусу усіх рівнів області, а також посадових осіб незагайно повинні активізувати, щоб зняти, як ви відзначили, наявне напруження морально-психологічного клімату. Це підвищить довіру до влади, якій дісталася порожня скарбниця і, щоб не допустити дефолту, вживаються, на жаль, непопулярні заходи, які безсумнівно в підсумку повинні дати позитивні результати. А ми, люди, так влаштовані, що хочемо одержати все і одразу. Звідси і якась розчарованість, невдоволення. Отут і ви, журналісти, повинні нам допомагати. Ви – своєрідні посередники між населенням і владою, і від вас багато в чому теж залежить кредит довіри до влади, до її дій. Гадаю, що при особистих зустрічах з виборцями, на сходках у селах (а їх треба відроджувати) з людьми повинні розмовляти фахівці податкової інспекції, Пенсійного фонду, освіти, юристи, представники правоохоронних органів... Сьогодні з людьми треба радитися, уміти переконувати. Сьогодні чиновник повинен наблизитися до людей, слухати і чути їх. До людей треба йти з відкритим серцем. І тільки разом з ними ми зможемо подолати всі труднощі цього року.
– З Вами важко не погодитися. Сьогодні влада повинна працювати на селі, у будь-якому населеному пункті відкрито, прозоро, про що Ви не раз підкреслювали у своїх виступах.
– І я підкреслював, і губернатор підкреслював... І Ви бачите, що кулуарно у нас не ухвалюється практично нічого. Навіть кадрові призначення. Зрозуміло, що кожному керівникові хочеться мати свою команду, але, все ж таки, навіть кадрові призначення проходять обговорення.
– Комплексну програму розвитку Придунав’я прийнято. У ній передбачено низку соціальних пріоритетів розвитку колишньої Бессарабії, що в підсумку підніме рівень життя працьовитих людей цього краю. Як вона реалізується?
– Комплексна програма розвитку Придунав’я врахувала найбільш соціально значимі проблеми регіону. Я сказав би, це програма державного значення. Удосконалення роботи, впровадження нових технологій у Дунайських портах несе для України потенціал вагомого використання транзитних можливостей із дванадцятьома європейськими країнами, а спорудження траси Одеса – Рені, кошторисна вартість якої 27,7 млрд грн, завантажить на повну потужність металургійні, машинобудівні, хімічні підприємства країни. До речі, такий досвід застосовується і в Аргентині, і в Чилі, і в багатьох азіатських країнах. Президент України під час останнього відвідування Одеси підкреслив, що розвиток Придунав’я – це великий національний економічний бренд держави, і обіцяв, що візьме під особистий контроль трансдунайський транспортний коридор. Тож виконання цієї комплексної програми – одне із ключових у діяльності нашої облради. Зараз ми уточнюємо до деталей конкретні кроки щодо її виконання і сподіваємося серйозно цю програму реалізовувати, про що жителі й Бессарабії, і області будуть постійно інформуватися.
– Депутатський корпус у нас представляють люди різних партій. Це цілком природно. На Ваш погляд, яка сьогодні формула співпраці з представниками різних фракцій і взагалі депутатами облради, які опозиційно налаштовані?
– Формулювання «опозиційно налаштований депутат обласної ради» для мене таке, що важко зрозуміти, тому що половина депутатського корпусу обиралася за мажоритарними округами і несе пряму відповідальність перед тими виборцями, які конкретно за них голосували. Друга половина депутатів обиралася за партійними списками, і теж несе відповідальність перед жителями усієї Одеської області. На мій погляд, для обласної ради навіть такої великої та однієї з найосвіченіших областей, займатися чистою політикою в нинішніх умовах – це надмірна розкіш. Треба просто проїхати 44 кілометри від Ізмаїла до Рені на автомобілі, витратити на це три години, щоб зрозуміти, що в нашій області є що робити крім прийняття якихось голослівних декларацій, які найчастіше не відповідають дійсності. А якщо якісь факти і підтверджуються, то їх трактування, що називається, занадто гіпертрофується. Роль депутатів обласної ради на сьогоднішній день повинна зводитися до захисту інтересів того населення, тих районів, які за них голосували. А політичні декларації треба робити на рівні політичних партій і на рівні все-таки Верховної Ради. Депутатів Верховної Ради від Одеської області від різних політичних сил на сьогоднішній день задосить. Мабуть, за представництвом у Верховній Раді Одеська область поступається тільки Донецькій і, можливо, Луганській.
(Продовження на 3-й стор.)
