Болградській районній газеті «Дружба» виповнилося 70 років… Це видання пережило окупацію, допомагало відроджувати зруйноване війною господарство, створювати перші колгоспи. Журналісти відтрубили п'ятирічку за п'ятирічкою: будівництва, жнива, з'їзди… Встигаючи скрізь, вони, насамперед, бачили людину – з усіма її успіхами і життєвими проблемами. А потім колектив «Дружби» пройшов через усі жорна перебудови і «демократії», через становлення «ринкових відносин», через політичні пристрасті Майдану. Словом, за 70річний проміжок часу пережито багато.
Якщо говорити про районну газету як про явище у журналістиці, то це колиска, у якій зростають кадри. Багато маститих газетярів визнають: школа «районки» дає більше, ніж інститут журналістики Київського університету імені Т. Шевченка.
Школа Болградської районної газети «Дружба» – особлива, її створював Дмитро Тюрменко. Досвідчений журналіст, направлений у 1963 році до багатонаціонального Болградського району обкомом партії, він керував газетою 32 роки. Його думку поважали, його гострого пера побоювалися. Газета справді стала в районі четвертою владою: журналісти йшли у народ, а потім озвучували громадську думку – подобалося це комусь чи ні.
Ці принципи намагалися зберегти усі редактори, які були після Тюрменка – Лариса Докова, Тетяна Желяскова, Тетяна Терзі. Принципи обходяться дуже дорого… Останнім часом робота стала конструктивнішою: голова райради Марія Гайдаржи та голова райдержадміністрації Михайло Садаклієв не дозволяють собі вказувати журналістам, що писати, а що – зась. Навпаки, не забувають запрошувати газетярів у рейди, на прийом громадян до сіл, коли люди приходять з найрізноманітнішими запитаннями.
«Дружба»… Кожен її працівник добре пам'ятає свою першу замітку, яка змінила його життя. Тетяна Михайлівна Терзі, яка нині очолює редакцію, прийшла в газету зі школи, де працювала вчителькою. Спочатку бігала на редакційні завдання у перервах між уроками – на завод продтоварів, до Будинку культури. Перша замітка на шістдесят рядків, від якої ще пахне друкарською фарбою – і от ти вже раб цієї професії, яку можна назвати словами письменника – солодка каторга.
– Той, хто хоч раз став на шлях журналістики, уже навряд чи зверне з нього, – говорить журналіст Анатолій Чебанов. – Це як наркотик, без якого неможливо собі уявити минулого, сьогодення і майбутнього.
А колишній співробітник газети Роман Томчук, зберігши найтепліші почуття до рідної газети, вважає, що ставлення до цього видання можна передати тільки словами зі старої пісні: «…наша «Дружба» – сильнее страсти, больше, чем любовь».
Журналісти, а сучасний колектив «Дружби» дуже молодий, оперативно висвітлюють усі події, порушують найгостріші проблеми, відгукуються на пропозиції читачів. Якщо на першій сторінці з'являється колонка редактора, то цілком вірогідно, спершу читають її – Тетяна Терзі виступає з найгостріших питань. І, як ви здогадуєтеся, потім тримає відповідний удар. Але, якою б не була реакція на виступ газети, редакторка переконана: будьяка проблема повинна бути озвучена і розв’язана.
Читачі чекають на публікації Ольги Коптякової, вони як бальзам на душевні рани. Тому що Ольга дивиться на світ серцем.
Завжди на передовій, як і личить чоловікові, Анатолій Чебанов: він вникає у проблеми місцевого самоврядування, сільського господарства і багато інших, стаючи «всеїдним».
Зачекалися, передплатники «Дружби» кореспонденцій Алли Карайванської (у неї народився син): репортер уміє так жваво передати те, що відбувається, що у читача завжди створюється враження присутності на місці події. Нещодавно в обласному конкурсі молодих журналістів Алла Карайванська визнана найкращою.
Слід віддати належне технічному персоналові газети, без праці якого вихід у світ «районки» став би неможливим.
Тираж «Дружби», який за останні роки становив майже 3 тисячі примірників, зріс до 4,3 тисячі, а це говорить про те, що «районка» стає популярним і затребуваним виданням. Можна навіть сказати, родинним – жителі Болградського району поділяють з газетою і радощі, і горе.
До ювілею газета зробила подарунок собі і читачам – відкрила сайт в інтернеті. Тепер рідну «Дружбу» можуть почитати і ті, хто змінив місце помешкання або тимчасово виїхав з території району на заробітки.
У день ювілею газету привітали голова Одеської обласної організації НСЖУ Юрій Работін, колеги з інших видань, керівники району, культурних товариств, сільгосппідприємств, сільські голови, підприємці та багато інших жителів району. Робота журналістів і техперсоналу була відзначена грамотами і призами. Не забули і ветеранів, для яких «Дружба» була і залишається найцікавішою і найщасливішою частиною життя.
