Білгород­Дністровський державний морський рибопромисловий технікум – один з унікальних навчальних закладів не лише на Одещині, а й на всьому пострадянському просторі. Його випускники різних років працюють нині у кількох десятках країн світу, де розвивається рибна галузь. Багато з них стали провідними добувниками, технологами, керівниками великих переробних підприємств, міністрами.

І сьогодні тут є все необхідне для підготовки висококваліфікованих кадрів: досвідчений колектив педагогів та виробничих май­стрів, надійна матеріально­технічна база, добрі умови для навчання й відпочинку студентів, розвитку їхніх творчих устремлінь. І хоча рибна галузь, втім як і весь морегосподарський комплекс, зараз в Україні, як то кажуть, не горить й не тліє, колектив технікуму твердо вірить, що явище це – тимчасове.

– Ми далі готуємо висококваліфі­кованих фахівців, – говорить методист навчального закладу Раїса Пітель. – Це наш обов’язок, наша «святая святих». Але, оскільки випускники технікуму й сьогодні знаходять собі роботу, а часто їх запрошують на рибопереробні підприємства, судна промислових флотів інших країн, намагаємося готувати дітей справжніми патріотами, гідними представниками України за кордоном, які знають ціну своїй мові, культурі, багатим традиціям, взагалі історії держави, що стала одним з наріжних каменів світового слов’янства і православ’я.

– Робимо ми це не лише в рамках навчальної програми на лекціях, семінарських і практичних заняттях, – зазначає викладач української мови й літератури Оксана Матієнко. – Чимало заходів провадимо у позаурочні години. Скажімо, традиційним у нас стало свято рідної мови, у підготовці якого беруть найактивнішу участь насамперед самі студенти. Для них це – можливість ще раз осмислити значимість такого феномену, як мова свого народу (в даному випадку – українського). Адже вона – носій культурних надбань, спосіб оформлення та донесення думки, якщо хочете, ідентифікаційний код нації. Вона така ж природна, як материнське молоко, бо всотується разом з ним у свідомість дитини; як джерельна вода, в якій нас змалечку купають і якою напувають.

Ось такими простими і водночас глибоко філософськими, допевна самопізнавальними і самовиз­начальними міркуваннями приємно подивували, навіть вразили викла­дачів та батьків на останньому святі рідної мови, що пройшло у вщерть заповненій актовій залі, студенти Микола Гайдук, Максим Буянов, Руслан Павленко, Костянтин Шемет, Ілля Карпенко, Василь Ожеван, Максим Філіппов та багато інших їхніх товаришів. Головне, що це були щирі власні думки, а не завчені книжкові чи інтернетні постулати.

У тематичній сторінці «Моря перепливеш і не впадеш, допо­ки буде в серці рідна мова», при­свяченій студентській творчості, присутні відкрили для себе і підтримали щирими оплесками поетичну обдарованість Ірини Криницької, Євгена Федюка, Олександра Єремії, пісенний талант Дмитра Прудникова, Марії Ластовецької, Дар’ї Базиленко, Катерини Маргарян і особливо – наймолодших учасників свята, вихованців сусідніх дошкільних закладів Толика Матієнка, Євгенка Шамоти, Данника Кумпете, Катрусі Петрусенко, Еріки Райхіль.

Головний же висновок, який можна зробити після подібних свят, тематичних вечорів, обря­дових дійств: п’ятнадцяти­, сімнад­цятирічні юнаки й дівчата, яким завтра торувати шлях у власне трудове життя, чітко усвідомлюють, що туди вони ступають представ­никами великого народу, нащад­ками козацьких гетьманів і ота­манів, велетнів національної культури Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя­Левицького та цілого ряду інших видатних осіб, чиї долі пов’язані з одним з найстародавніших міст світу – Білгородом­Дністровським.