Вдалося захистити завдяки депутатам
Жителі села АндрієвоІванівка готуються до святкування столітнього ювілею своєї дільничної лікарні. Її історія розпочалася із закладення першого каменя в далекому 1911 році. Молодий лікар, випускник медичного факультету Одеського університету В.І. Окснер (1878 – 1959 рр.), який виступив ініціатором будівництва цього медичного закладу, прийняв у ньому перших пацієнтів. Більше півстоліття віддав він справі охорони здоров’я селян, невпинно дбаючи про створення справжнього медичного містечка.
Під час революції 1917 року та громадянської війни двері сільської лікарні були відчинені для всіх хворих, немічних та скалічених – «білих», «зелених» та «червоних». З утворенням АндрієвоІванівського району в 1925 році лікарня набула статусу районної. Через рік, завдячуючи клопотанню головного лікаря Окснера, було добудовано ще один корпус. Тяжким випробуванням для медпрацівників лікарні стали роки Великої Вітчизняної війни, але двері лікарні не зачинялися і тоді. За переказами очевидців, в одному корпусі лікувалися окупантирумуни, в іншому – місцеві жителі та поранені радянські солдати. У 1959 році медичний заклад був перейменований на АндрієвоІванівську дільничну лікарню, але людей, потребуючих кваліфікованої медичної допомоги, не поменшало. Було 100 стаціонарних ліжок, працювали пологовий будинок, дитяче, хірургічне, інфекційне, терапевтичне відділення, поліклініка, бригада швидкої допомоги.
Після смерті В.І. Окснера, якого хоронили всією округою, головними лікарями працювали спочатку Павло Кузнєцов, згодом – Микола Чумаченко. З приходом у 1971 році головного лікаря Віталія Барчука дільнична лікарня пережила другу молодість. Його й досі пам’ятають як добру, чесну, мудру людину, талановитого хірурга та гарного господаря, який разом з дружиною Валентиною, лікаремгінекологом, вклали всю душу у розвиток сільської медицини.
З 1995 року головним лікарем працює Сергій Капшученко. В період економічної нестабільності йому довелося пожертвувати кількома відділеннями та рентгенкабінетом. Але колектив лікарні й далі обслуговує населення п’яти сільських рад, на території яких мешкає понад шість тисяч чоловік. Користуються послугами лікарів також вихованці АндрієвоІванівської школиінтернату для дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського виховання, Ісаївського аграрного ліцею. В стінах дільничної лікарні розмістився територіальний центр для самотніх і старих громадян.
Допомагають людям справлятися з хворобами лікар загальної практики сімейної медицини Тетяна Демеденко, педіатр Ірина Гнатенко, стоматолог Олександр Петров, гінеколог Антоніна Маціборко, завідувачка пункту швидкої допомоги Тетяна Нігуренко, медсестра Любов Таран. Чимало років плідної праці віддали охороні здоров’я медикипенсіонери: родина Поліщуків, Жанна Чорненька, Надія Ізбаш, Катерина Лакиза, Раїса Поліщук, Валентина Колосовська.
На жаль, суворе сьогодення та економічна криза не найкраще позначилися на столітній дільничній лікарні. Вона потребує капітального ремонту, заміни автотранспорту, пального, медикаментів. На одній із сесій Миколаївської районної ради навіть ставилося питання про її реорганізацію в амбулаторію загальної практики сімейної медицини.
Але завдяки депутатам райради Володимирові Стерніцькому, Анатолію Побережнюку, Анатолію Бричанчуку сільський медичний заклад вдалося захистити. Також депутатський корпус не дозволив закрити в районі жоден ФАП.
А нещодавно найстаріша лікарня району отримала істотну допомогу від депутата обласної ради В’ячеслава Маркіна та голови райдержадміністрації Олександра Чорного, яким вдалося віднайти кошти на капремонт головного корпусу лікарні та заміну сантехніки. Мешканці АндрієвоІванівки та навколишніх сіл плекають надію, що віднайдуться небайдужі і щедрі люди, котрі не пошкодують коштів на облаштування дільничної лікарні. Сподіваються, що, попри всі негаразди сьогодення, вона працюватиме на благо людей ще не одне століття.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Миколаївський район
Чи швидка карета «швидкої допомоги»?
Відділення швидкої допомоги Савранської центральної районної лікарні розміщене на видному місці, сюди зручно зайти і заїхати. Обслуговують район три бригади, одна працює вдень, дві – в нічну зміну.
– Нічних виїздів у попередньої бригади було сім, – переглядаючи журнал викликів, розповідає фельдшердиспетчер Тетяна Петрук. – «Швидка» побувала в селах Полянецьке, Концеба, Вільшанка. Обслужили кілька хворих із Саврані. А зранку я прийняла два виклики. Один з Саврані, інший – з Вільшанки. Там стало зле 71річній Зінаїді Білоус. У жінки висока температура та блювота. Тому її донька викликала «бригаду 103».
Тетяна Іванівна з 19 років в медицині, а з 1976 року – фельдшером швидкої допомоги. В її медичній практиці – тисячі викликів та різних випадків. Зізнається, що найважче, коли викликають на ДТП. Тут і екстрену допомогу потрібно подати потерпілим, і транспортувати їх. Тож фельдшеру з водієм доводиться самим переносити хворого на носилках.
Розмову з диспетчером кілька разів переривали телефонні дзвінки. Консультувалися, що приймати при зниженому тиску, цікавилися, чи вийшов з відпустки лікар, який їм потрібен, тощо. А тут до приміщення «швидкої» вбігла літня жінка з дівчинкою на руках. Бабуся в розпачі, внучка впала і об спинку дивана поранила голівку. Тетяна Іванівна заспокоїла вкрай знервовану жінку, оглянула травму і одразу ж направила до хірурга. Вслід забігає ще одна бабуся тієї ж дівчинки. І та потребувала уваги фельдшера.
Трапляється, що пацієнти і в години роботи поліклініки все одно йдуть по медичну допомогу на «швидку». Сюди звертаються у різних випадках, часом, як на прийом до лікаря. Можливо, це пояснюється тим, що у складі бригад «швидкої допомоги» – досвідчені медики, більшість із яких мають великий досвід роботи. Серед них – фельдшери Василь Васалатий, Олександр Ткачук, Олександр Гончарук, Віра Мізінкіна, Катерина Конюченко, Оксана Гребенюк. Всім пацієнтам не поясниш, що швидка допомога – це екстремальна служба, яка забезпечує подання медичної допомоги у випадках, які загрожують життю хворого, зокрема в разі ДТП та інших нещасних випадків, кровотеч, інфарктів, суїцидів та ін. Натомість «бригада 103» виїжджає у села і на виклики з приводу високої температури, хронічних захворювань, радикуліту тощо. За великим рахунком, сільських жителів ні в чому винити, адже в районі протягом кількох років існує кадрова проблема, бракує 9 лікарів, в тому числі й у сільських осередках охорони здоров’я. Тому зрозуміло, що у фельдшерів «швидкої» збільшується навантаження.
Зі слів головного лікаря Савранської ЦРЛ Сергія Ткаченка, проблем з виїздами «швидкої» немає, вистачає бензину, є в достатній кількості лікарські препарати першої необхідності. Виїжджають на всі виклики, часом і на обманні. На жаль, і таке трапляється. В будьяке село району доїхати за 20 хвилин, як того вимагається, теоретично карета «швидкої допомоги» може. І водії стараються, але варто зважати на сільські дороги, звісно – це не автобан, та й у зимовий період погода додає турбот. У таких випадках до віддалених від райцентру Капустянки, Білоусівки, Дубків треба добиратися довше.
Варто зазначити: при потребі каретою «швидкої допомоги» у вечірні та нічні години доставляються на роботу рентгенолог, лаборант та інші спеціалісти. На що витрачається багато часу, адже дехто з них живе в селах – Полянецькому, Концебі, Байбузівці. В такому разі сповільнюється процес подання нагальної медичної допомоги потерпілому. Можливо, в цьому випадку, як підказують самі пацієнти, доцільно було б запровадити чергування одного фахівця в лабораторії в вечірні та нічні години.
Оглянула приміщення відділення «швидкої допомоги». Тут достатньо кімнат для прийому хворих. Справа в іншому. Як то кажуть, неозброєним оком видно, що вкрай потребують ремонту і підлога, і грубки, і стіни. Словом, і пацієнти, і медпрацівники заслуговують на краще.
Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей»,Савранський район
