Двадцять сьомого липня виповнилося б 80 років видатному художникові Юрію Коваленку.
Про життя Ю. Коваленка можуть розповісти багато хто. Про його дивакуватість, талановитість, непримиренність. Він був «великим протестантом», як називали його друзі, чудовим художником, яким його знала не тільки Одеса, але головне – великою людиною. Завдяки своїй прямоті, відкритості, він сходився із найрізноманітнішими людьми, і не було в нашому місті інтелектуалів, які б про нього не чули, не було знайомих, які б йому не поклонялися.
А Прилуки? Батьківщина Юрія Андрійовича Коваленка була для нього матір'ю, протягом усього його життя живила вона своїми соками філософа і творця, яскравого, могутнього й непутящого, як стихія.
Але його творчість не була стихійною. Рука майстра постійно була в роботі, не утомлювалася творити. Розповідають, як, побачивши кинутий кимось додолу шматок дроту, він одразу створив з нього силует півня, як виростив у синові художника, як любили його учні, яким він викладав, – Коваленка неможливо було не любити! – як тягнулися до нього люди.
Ті, хто був знайомий з ним особисто (а таких, повторимо, було чимало) – переповнили весь великий двір будинку. Будинку, де він жив до того дня, коли Одеса прийшла попрощатися зі своїм Майстром перед тим, як він востаннє вирушить до рідних Прилук…
Це було сім років тому. Йому осьось мало виповнитися 73 роки, друзі заздалегідь смакували, що, прийшовши до нього, скажуть: «Із днем народження, Юро!» – і почують у відповідь таке знайоме: «А я ще не народився!» До цього дня залишалося лише два місяці. Будувалися плани.
Але – Людина померла! Людина з великої літери померла! Не доживши до 73х…
«Помер, Ваша величносте. Помер, мілорди й джентльмени. Помер, ви, преподобні й неподібні служителі усіх культів. Помер, ви, люди» – так сказав свого часу Діккенс.
Але ми пам'ятаємо! І відзначаємо цей день – день народження великого протестанта, який, маючи витончений смак, не звертав уваги на те, як він одягнений, який говорив скрушно: «Народ, як завжди, німотствує!», який особливо любив Гоголя й Достоєвського, а з ідеями Толстого не погоджувався, для якого зразком живопису були давні японці – відзначаємо день народження особистості, що навчила багатьох чималого, а декому – перевернула життя.
Навколо кожної великої людини ходять легенди, історії, анекдоти. Але якби нас запитали: що ж у ній найголовніше?.. Що в ній притягувало і таких людей, як Товстоногов, який навчав його, і таких, які просто – а то й непросто – з ним жили, – і всяких, усіляких?..
Магія людяності – от що в ньому було, магія людяності. А цей дар дається небагатьом. І найбільшою мірою він був даний Юрієві Коваленку – «людині з вулиці Тираспольської», який буйствував, боровся, любив, багато чого розумів і знав.
…Іноді замість традиційного «Я ще не народився», він говорив: «Я народився аксакалом». І перше, і друге було правдою. Але що ми говоримо: було, було… Є у світі його душа. Його незліченні роботи. Його син. Його близькі. Його друзі. Із днем народження, Юрію Андрійовичу!
