Колись у нас це був єдиний покрівельний матеріал. Взимку в будинку з таким дахом зберігається тепло, а влітку – прохолодь. Потім на зміну прийшли черепиця та шифер. Але завдяки розвиткові популярного сьогодні екодизайну мистецтво створення очеретяної покрівлі не встигло вмерти. Юрій Анісімов із Біляївки – майстер, що люб’язно погодився розповісти про своє ремесло для наших читачів.

– За освітою Ви кулінар­кондитер. Як так вийшло, що стали займатися виготовленням очеретяних дахів?

– Спочатку я просто косив очерет, який ріс просто в мене у дворі. Неподалік була фірма, якій він був потрібен. Коли в мене народився син, стало ясно, що грошей не вистачає навіть на підгузники. Треба було йти заробляти. І я став здавати снопи – ну, як ото металобрухт. Одне слово, життя примусило.

– Але потім хтось допомагав опанувати ремесло?

– Цілеспрямовано мене ніхто не навчав. Якось до рук потрапила книжка. Там розкладалися по поличках ціни, витрати й прибутки, описувалася технологія. Потім найнявся до одного хлопця в Маяках. У нього була бригада, яка цим займалася. Вони говорили винятково молдавською мовою, хоча я просив їх говорити українською. З ними поїхав підсобником до Києва. Будували альтанки. Я приходив у неділю, – а вони в неділю не працювали, – кидав перші основні ряди, а в понеділок інші виконували решту роботи. Мені ніхто й вибійку в руки не дав – інструмент, яким робиться дах. У цій справі навіть майстер майстрові нічого не розповідає. Конкуренція. Я просто стежив за їхньою роботою – і сам навчився. А перед тим не дахи робив, а мати – очеретяні плити.

– А для чого вони призначені?

– Загалом для теплоізоляції. Але сьогодні їх використовують більше як декорацію. Парканчики, стелі, стіни… А раніше були будинки, цілком зроблені з них: підлога, віконні рами, крокви. У Казахстані, наприклад, кошари робили з очерету.

– То який дах ліпший – очеретяний чи шиферний?

– Раніше очерет вважався найдешевшим матеріалом, із хорошою теплоізоляцією. Але сьогодні багато хто віддає перевагу шиферові. Часто кладуть поверх очерету. Проте в такому разі треба спершу відремонтувати основу. Майстрів, які вміють це робити, не надто багато. Тому зазвичай люди не заморочуються і криють без підготовки.

– А без допомоги фахівця неможливо відремонтувати?

– Можливо, але краще цьо­го не робити. По­перше, це небезпечно – на очеретяному даху важко втриматися. А по­друге, якщо ви спробуєте збити мох самотужки, то разом із ним можете ненавмисне вийняти очерет.

– Який термін придатності має очеретяний дах?

– Над очеретом треба дбати, як над городом або над садом. Адже може згнити. Якщо вчасно доглядати, то термін доходить до 130 років.

– Ви свої навички передаватимете кому­небудь?

– У мене є товариш, який постійно говорить, щоб я взяв собі п’ятьох­шістьох учнів. Така кількість робітників оптимальна за технологією роботи на верстаті. Я беру, але не помічаю жодного ентузіазму. Прогресувати не хочуть. Деякі бояться висоти. Тому врешті роблю все сам і вручну. Іноді допомагають тато і брат.

– Родинний бізнес?

– Ні, просто допомагають у міру часу та сил. Та й замовлень не дуже багато. Буває, в сезон доводиться робити здебільшого не дахи, а плити. А якщо й замовляють дахи, то не на житлові будинки, а на альтанки.

– І все вручну?

– Так. У небагатьох фірм, які цим займаються, – напір на машинну обробку. І замовник часто звертається саме до мене, бо фірми не зроблять, як йому треба. Для них головне – обсяг.

– А багато майстрів­одинаків уміють робити, як треба?

– Ні. Причому більшість їх намагаються виїхати геть. Наприклад, до Голландії. Там вважається, що найнебагатші можуть дозволити собі металочерепицю. Середній рівень – очеретяний дах. А найвищий рівень – це покрівлі з обробленої соломи.

– А Ви хотіли б до Гол­ландії?

– Так. Але не так заради грошей, як набратися досвіду.

– Що вважається найскладнішим в очеретяній покрівлі?

– Кріплення.

– І як задовго все це робиться?

– Залежить від стилю. Наприклад, в українському стилі будинок на сто квадратів можна покрити за три тижні, у голландському – можна й за місяць не встигнути. Скоріш за все, саме тому з півстоліття тому очеретяні дахи втратили свою популярність. З’явився шифер, з якого все швидше робиться. З очеретом важче. Заготувати, принести... На те, що із шиферу ви зробите днів за чотири, очерет запотребує три тижні.

– Він якось обробляється?

– Так, але я використовую необроблений, бо це виходить дешевше для клієнта.

– А які ціни?

– Ціна необробленого снопа скаче від євро до трьох. Обробленого – від трьох євро й вище. На квадрат іде 8­10 снопів. Раніше ніхто не обробляв. Але зараз замислюються над протипожежною безпекою...

– Коли краще крити очеретом?

– Це робота всесезонна. Але люди зазвичай звертаються, коли спека. У такій альтанці температура нижча на 7­8 градусів. Але для того, хто працює на даху, – навпаки: на 15 градусів вища.

– Вас називають Очере­тяним Котом. Звідки таке прізвисько?

– Асоціації: риюся в очереті, люблю кицьок і народився в рік Кота.