26 серпня виповнилося 80 років керівникові секції «Таубманівські читання» Одеського будинку вчених, членові­кореспонденту Балканської екологічної асоціації, кандидатові технічних наук Анатолію Даниловичу Крисилову.

Дивлячись на ювіляра, ви нізащо не подумаєте, що він вже вступив у той вік, коли прийнято починати підбивати проміжні підсумки життя. Його вирізняють усе той же уважний, пильний погляд, доброзичлива посмішка, неспішна манера викладу своїх думок, разюча пам'ять, іскрометне почуття гумору. І величезне прагнення якнайглибше вникнути в закони буття, пізнати та зрозуміти, що діється довкола. Це якийсь вічний двигун пізнання, зусиллями долі та батьків прихований у цій дивовижній людині.

Анатолій Данилович належить до покоління, представників якого виховували не як майбутніх вузьконаправлених фахівців у тій чи іншій галузі, а як різнобічних особистостей. Тому сьогодні роз­мовляти з ним напрочуд цікаво на найрізноманітніші теми. Наука, література, мистецтво. За будь­якою проблемою ви дізнаєтеся про його особливу, пам’ятну точку зору. Не випадково бага­торічна дружба пов'язувала Анатолія Даниловича із чудовим бібліографом, справжнім храни­телем наукової бібліотеки ОНУ ім. І.І. Мечникова Віктором Семено­вичем Фельдманом.

На семінарі «Таубманівські читання» кожна з розглянутих тем завжди представляється вченим системно, не вирваною з контексту, а як частина гло­бальніших процесів. Для багатьох слухачів стали справжніми від­криттями обговорення мето­ду СВЧ­радіометрії, запро­понованого нашим видат­ним земляком, док­тором фізико­математичних наук Анатолієм Шутком, одеські адреси космо­навтики, болючі точки полів фільт­рації, які зараз квапляться починати освоювати, не провівши необхідних дослід­жень, підходи до сучасної забудови Одеси, які найчастіше не враховують та перекреслюють геніальність підходів архітекторів минулого.

Шкода, що сьогодні таких людей не часто залучають до розробки різних планів перспективного, довгострокового розвитку міста, області, різних галузей. Фахівці, які не володіють системним підходом, забувають про від­далений за часом розвиток. І тоді раптом з'ясовується, що вже давно забудовані майданчики, де могли б з'явитися вузлові станції метро, у напрямку, куди міг би розвиватися аеропорт, виріс черговий гіпермаркет, пісок вперто намивається на пляжі, де його змиває найперший, навіть не найдужчий, шторм, пріоритет, як і раніше, віддається торгівлі, а не основі основ економіки – виробництву.

Вітаючи Анатолія Даниловича з ювілеєм, хочеться побажати йому міцного здоров'я та більшої затребуваності його знань і досвіду, того унікального багажу, який і робить людське співтовариство по­справжньому розумним.