Нещодавно колектив Фрунзівського професійного ліцею зустрічав учасників Єдиного методичного дня, що організовується і проводиться в нашій області фахівцями Одеського методичного центру. Це своєрідна естафета передового педагогічного досвіду професійно­технічних навчальних закладів, символ якої – керамічного півня – прийняли торік фрунзівці. Відтоді й почалися приготування до свята ідей і новацій. Адже, звичайно, директорові ліцею Ігорю Миколайовичу Мартинюку та всьому колективу навчального закладу хотілося продемонструвати не лише досягнення в розвитку профтехосвіти, а й приємно вразити гостей виглядом території та приміщень.

Тепер усі кабінети та корпуси дихають свіжістю. Дівчатка­кравчині виготовили гарний одяг для вікон, встановлено нові вхідні двері та сучасні козирки із символікою ліцею, з’явилася нова огорожа, повеселішала й сама територія. Одне слово, докладено чимало зусиль і фантазії.

І ось настала урочиста мить, коли на одній лінійці вишикувалися учні, викладачі, майстри ліцею, а також директори та заступники директорів професійно­технічних закладів Одещини. Звучить Державний гімн України. Хліб­сіль на вишитому рушнику діти вручають головному організатору та натхненникові Єдиного методичного дня – директору навчально­методичного центру професійно­технічної освіти в Одеській області Олександру Еммануїловичу Корчевському.

Вітаючи колег, І. Мартинюк зазначив, що приймати учасників свята з усієї області – це велика честь для колективу, і висловив сподівання на плідний обмін досвідом.

Налаштовуючи викладачів аграрного профілю на спільну роботу, О.Е.Корчевський зауважив, що у Фрунзівському професійно­технічному ліцеї відкриті всі двері, доступна вся методична документація. Тож кожен зможе ознайомитися з життям навчального закладу ізсередини, щоб потім сісти за круглий стіл і поділитися враженнями із колегами. У цьому і полягає сенс Єдиного методичного дня.

За традицією, всіх присутніх благословив протоієрей Іоанн Гуменяк. Служба священика перед капличкою Святого Миколая, що збудована на території ліцею, додала всім снаги до роботи.

Проблеми зміцнення матеріальної бази

Пленарну частину Єдиного методичного дня відкрив І.М. Мартинюк, який розповів про шляхи становлення та пріоритетні напрями розвитку ліцею. Звичайно, перші кроки були нелегкими, адже три роки тому йшла мова про збереження навчального закладу або про його закриття чи приєднання до одного з училищ сусідніх районів. Тепер директор та очолюваний ним колектив можуть пишатися результатами своєї праці, адже ліцей вдалося не лише зберегти, а й підштовхнути до розвитку. Та спочивати на лаврах іще зарано, бо попереду чимало завдань щодо зміцнення матеріальної бази, поступу загалом. Цього колективові також побажав заступник голови райдержадміністрації Сергій Павлович Мартинюк.

Далі з присутніми ділився враженнями О.Е. Корчевський, який нещодавно повернувся з відрядження до Москви. Відвідавши в Росії три професійно­технічні заклади, він відзначив чималу різницю між українською та російською системами підготовки робітничих кадрів. У Росії держава фінансує забезпечення матеріальної бази училищ і ліцеїв. У нашій країні цьо­го, на жаль, немає. Кожен навчальний заклад виживає самотужки. Тому й не дивно, що наші діти змушені навчатися на техніці, придбаній іще за радянських часів. Цілком закономірно, що через деякий час виникне серйозна проблема з кваліфікованими кадрами для того ж сільського господарства, яку без участі держави ніяк не розв’язати.

У межах Єдиного методичного дня на учасників чекало декілька відкритих уроків. Зокрема директори побували на нетрадиційному занятті просто неба, де майстер Сергій Дмитрович Трясун та його вихованці демонстрували гостям деякі тонкощі ведення лісового господарства. Можливості нового в нашій області напряму підготовки фахівців­лісників викликали неабияке зацікавлення у керівників училищ та ліцеїв. Особливо загорілися очі у представників північних районів, де багато лісів. Кожен мав можливість щось запитати у директора Великомихайлівського лісгоспу Михайла Миколайовича Дядюка та лісничого Фрунзівського лісництва Василя Васильовича Хоміча, які тісно співпрацюють із ліцеєм, надаючи свою всебічну підтримку у вихованні фахівців.

Досить­таки насичена програма передбачала також окремі засідання секцій директорів та їхніх заступників, які відбулися у затишному приміщенні районного Будинку культури. Цікавим і пізнавальним було спілкування з в.о. голови районної ради Раїсою Андріївною Мятигою. Вона коротко розповіла про діяльність сільськогосподарських підприємств району, підкреслила важливість підготовки робітничих кадрів саме для сільського господарства та висловила впевненість, що районна влада шукатиме всі можливості, аби й надалі допомагати ліцею.

Насамкінець усі зібралися на перегляд вистави «Українські вечорниці», яку разом із учнями ліцею підготували викладачі Тетяна Михайлівна Щекотіліна та Ольга Степанівна Козлова. Діти так майстерно зіграли свої ролі, що в багатьох глядачів склалося враження про присутність на сцені професіоналів.

Ліцей очима колег

Настав час заключної частини Єдиного методичного дня. Його учасники висловили враження від побаченого і почутого. Це був своєрідний методичний консиліум. Якщо синтезувати всі висловлювання, то з’ясовується, що спершу панувало зовсім інше уявлення про ліцей. Чого гріха таїти, багато років це був аутсайдер на ниві профтехосвіти. Більшість учасників Єдиного методичного дня навіть не сподівалися побачити у Фрунзівці щось нове та перспективне. Але зрештою враження змінили думку.

– Весь день пройшов у хоро­шому ритмі, ми багато взяли для себе нового. Директор Фрунзівського ліцею Ігор Мартинюк, хоча й молодий, та пов­­читися в нього є чого, – сказа­ла керівниця Кодимського училища Ірина Сергіївна Ковалішина.

– Видно, що робота в ліцеї крутиться не як заїржавілий механізм, а як добре налагоджена система, – зазначила з­поміж іншого заступниця директора Котовського професійного ліцею Світлана Петрівна Тупік.

А представник Старокозачого професійного аграрного ліцею, що в Білгород­Дністровському районі, Іван Олександрович Гончаренко відзначив хорошу організацію заходу – починаючи від стрілочок у руках учнів на перехрестях доріг, що вказували дорогу до ліцею, і закінчуючи останнім акордом – виступом на сцені.

– Коли символічна пташка успіху летіла над ліцеєм, Ігор Миколайович її вчасно впіймав, – сказав І. Гончаренко. – Бо більша чи менша кількість лісів є в кожному районі, та грамотно скористатися цим благом у розвитку профтехосвіти нашої області зуміли лише у Фрунзівці.

– Багато років ми не вважали Фрунзівський ліцей своїм конкурентом, – зазначив директор Цебриківського ліцею Анатолій Опанасович Горчев. – Та сьогодні я докорінно змінив свою думку. Очевидно, що тут працює сильна команда, яка в майбутньому ще покаже, на що здатна.

Таку ж думку висловили сусіди із Котовського району:

– Я приїхав до Фрунзівки із двома заступниками, – зауважив директор професійного ліцею Василь Степанович Новицький, – та, чесно кажучи, не думав, що побачу тут щось нове. Але згодом отримав такий заряд бадьорості і натхнення, що з приїздом додому хочу якнайшвидше впровадити у практику деякі напрацювання фрунзівців.

Що ж, судячи з відгуків, колектив ліцею зумів гідно зустріти своїх колег з усієї області. Було очевидним, що на цьому спілкування між директорами не завершиться, бо чимало хто з них виказав бажання персонально ознайомитися з деякими тутешніми новаціями. Отже, не даремними були старання, напружена робота.

А тим часом керамічний півень поїхав до Березівського вищого професійного ліцею, який незабаром також зустрічатиме у себе колег з усієї Одещини і щедро ділитиметься своїми напрацюваннями.