Крок за кроком до шляхетної мети
Про Віктора Яковича Волкова я вперше почула кілька років тому від голови на той час Одеського міського товариства інвалідів Миколи Йосиповича Комарова. Він розповів мені про ідею створення центру професійної реабілітації інвалідів. Автором її і був Віктор Волков.
І ось через деякий час ми розмовляємо з Віктором Яковичем про роботу комунального підприємства «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя». Центр намічено побудувати у селі Єгорівці Роздільнянського району. Там, на березі мальовничої водойми, з пагорбами, порослими соснами, раніше була лікарня. Ті, хто її будував, розуміли: саме місце призначене для того, щоб люди виліковували хвороби. Зберігся і великий сад. Будівництво нового центру провадиться по периметру, щоб не постраждали дерева.
Ідею будівництва підтримали і жителі села Єгорівки, бачачи в цьому добрі перспективи розвитку свого населеного пункту. Крім того, область взяла зобов'язання упорядкувати місцевий стадіон, на якому займатися спортом зможуть і місцеві жителі, і учні центру професійної реабілітації.
На спорудження центру виділено 35 мільйонів 200 тисяч гривень. Тут, поряд із професійною підготовкою, з'явиться і власне виробництво. З підопічними будуть працювати не лише педагоги, але й медики. В ідеалі Віктор Якович хоче побудувати там ще й спортивний центр із трьома майданчиками для занять різними видами спорту, спочатку з реабілітаційним, а потім і зі звичайним, 25метровим басейном.
Вже пройшли два тендери щодо визначення фірмипроектувальника нового центру. У другому брали участь поряд з одеськими, фірми з Києва та Донецька. Причому вимоги до них висувалися дуже високі: наявність кваліфікованих фахівців з науковими ступенями, досвід спорудження аналогічних об'єктів. Виграла тендер одеська фірма – наукововиробниче підприємство «Архітектурнореставраційне бюро».
– Ми поставили перед проектувальниками завдання створення сучасного центру, у якому будуть сонячні батареї, автономна каналізація, ресурсоощадні технології абсолютно в усьому, – розповідає Віктор Якович. – Якщо спочатку ми орієнтувалися на спинальників та візочників, то тепер вирішили, що в центрі зможуть опановувати професії всі інваліди I та II груп.
Крім традиційних для них професій шевця та кравця, планується готувати фахівців у сфері комп'ютерних технологій, квіткарівдизайнерів та ювелірів. Це саме ті професії, де особливо цінуються інтелект, гарний смак, терпіння та посидючість. Мріє Віктор Якович про свій розарій, де учні зможуть втілювати свої дизайнерські ідеї на практиці.
Щоб не винаходити велосипед, Віктор Волков ознайомився з роботою аналогічних центрів в Ізраїлі та Німеччині, у Львові та Донецьку. І звідусіль одержав чимало пропозицій про співпрацю. Вже підготовлено договір про співпрацю із центром в Ізраїлі. Там зібрано чимало цікавих методик соціальнопсихологічної та медичної реабілітації. І ізраїльтяни готові на пільгових умовах приймати до себе жителів нашого регіону.
У планах – розвиток іпотерапії для тих, хто страждає на дитячий церебральний параліч. Методики занять розробила Вітана Овчаренко.
На території центру буде готель для родичів учнів, адже більшості інвалідів потрібна стороння допомога. Крім того, родичів треба буде підготувати до нового сприйняття людини, яка, одержавши професію, з домосида перетвориться на активну та діяльну.
Найскладніша проблема на сьогоднішній день – це кадри реабілітологів. Їх не готують вітчизняні вузи, ними стають, спираючись на знання, досвід та бажання працювати з інвалідами. Тому потрібно міркувати, як зацікавити таких рідкісних фахівців роботою саме в нас. Наприклад, організовувати транспорт, виділяти землю.
Втім, Віктор Волков наполягає на тому, що одного центру на область не вистачить. Вони потрібні і на півночі, і на півдні. І вже сьогодні набуває цілком реальних рис задум для півдня.
– У Болграді є будинок колишнього військового шпиталю, – продовжує Віктор Якович. – Я наполіг, щоб там був центр для тих, хто страждає на ДЦП. Поки що вирішується питання щодо землі з Міноборони України. Якщо наступного року вдасться домогтися передачі її області, одразу можна буде зайнятися проектуванням.
Навіть складно собі уявити весь комплекс питань, які доводиться вирішувати у зв'язку з будівництвом центру професійної реабілітації інвалідів в Єгорівці, і як підуть справи в Болграді. Але Віктор Якович переконаний: якщо наполегливо, крок за кроком, іти до поставленої мети, з усіма труднощами вдасться впоратися. Із цією точкою зору переконаної у своїй правоті людини важко не погодитися.
Світлана Комісаренко,«Одеські вісті»
Люба Любочко, дерзай!
Цими днями міжнародне співтовариство відзначило День інвалідів. Їх називають людьми з обмеженими можливостями. Але мила дівчина з Кілії Люба Машлевська довела, що інвалід – людина з необмеженими можливостями і здібностями. Її життєлюбство, оптимізм та чудові роботи надихають багатьох жителів Кілійського району.
Коли Любі було 15 років, вона втратила кисті рук. Дівчина одержала серйозну психологічну травму… На щастя, Любі зустрілася психолог, яка змогла допомогти їй повірити в себе, підказала шляхи подолання труднощів, переконала в тому, що дівчина зможе жити повноцінним життям та досягти поставленої мети.
Зараз Люба навчається у Київському педагогічному університеті ім. М. Драгоманова, мріючи стати педагогомпсихологом. А ще незважаючи на інвалідність (а можливо, і всупереч) життєрадісна Люба зуміла відкрити в собі талант. Ще перед операцією дівчина почала вишивати. А після… Після вона наловчилася тримати голку за допомогою залишку фаланги великого пальця на лівій руці – і не облишила своє хобі.
Наша Любочка не просто вишиває, вона досягла дуже високої майстерності. Вона опанувала безліч технік і виконує роботи без єдиного вузлика зі зворотного боку. А головне – від її робіт віє теплом, вони дарують радість оточенню.
Картини, рушники, серветки, вишиті хрестиком, захоплюють не лише жителів Кілії. Їх вже бачили в Одесі, деякі перебувають у приватних колекція США та Канади, а в цьому місяці вишивка Люби буде виставлена в Українському домі у Києві.
Багато рукодільниць, побачивши роботи Люби, захотіли взяти в дівчини уроки майстерності. І у 2009 році в них з'явилася така можливість: при Кілійській центральній районній бібліотеці на прохання читачок був створений клуб «Мистецтво рукоділля». Очолила його Люба Машлевська. Під її керівництвом кілійські майстрині опановують нові техніки вишивки та підвищують свою майстерність. Роботи членів клубу «Мистецтво рукоділля» експонуються в міському парку – до Дня незалежності України, до Дня Кілійського району.
Члени клубу «Мистецтво рукоділля» дуже люблять свого молодого керівника та радіють кожній новій зустрічі, адже кожне заняття – це розповідь про народні традиції, цікаві книжки з рукоділля і, звичайно ж, майстерклас від Люби.
Люба наша Любочко, дерзай! Ти дуже талановита!
Валентина Прохорова, завідувачка методикобібліографічного відділу Кілійської центральної районної бібліотеки
