Гідних гонорарів

та нових творчих вершин!

6 червня журналісти України відзначили своє професійне свято. Найкращих працівників пера (у сучасній інтерпретації – диктофона, мікрофона, комп’ютерної клавіатури) було запрошено до обласного Будинку прийомів.

Відкрив урочистий вечір голова облдерж­адміністрації Едуард Матвійчук.

– Я сам член Спілки журналістів ще з далеких 90­х років, – відзначив він. – Тому ваша робота мені близька і зрозуміла, хоча тепер, як губернатор, я повинен її розглядати з інших позицій. Гадаю, за останні роки журналістика в українському суспільстві посіла те місце, яке й повинна була посісти. Це впливова структура і своєрідна гілка влади. Я дуже ретельно стежу за вашими новинами і прошу лише про одне: будьте об’єктивними!

– Неможливо уявити наше сьогоднішнє життя без телебачення, радіо, газет, інтернету та вас – людей, які там працюють, – додав голова обласної ради Микола Пундик. – Завжди буде потреба в аналітиці і навіть звичайній хроніці із чиїмось коментарем, завжди буде потреба побачити вранці на екрані симпатичну ведучу або ведучого. Я від щирого серця вітаю вас із професійним святом, бажаю гідних гонорарів та здобуття нових творчих вершин!

На церемонії були відзначені заслуги не лише окремих журналістів (кореспондентів, редакторів, ведучих), але й цілих творчих колективів, а також команди журналістів Одеської області з міні­футболу. Почесною відзнакою Одеської обласної ради нагороджена завідувачка відділу «ОВ» Світлана Комісаренко. Голова обласної організації НСЖУ Юрій Работін також долучився до привітань керівників області.

– Пам’ятайте, ми – велика сила! – сказав він, звертаючись до колег.

Вечір завершився традиційним фуршетом та невеликою концертною програмою.

Наталя Бондаренко

Книжка дарує відчуття…

У Золотій залі Одеського літературного музею відбулася урочиста церемонія нагородження переможців муніципальної літературної премії імені Паустовського. У рік святкування 120­річчя чудового письменника конкурс потішив цікавими роботами. І треба сказати, активною участю в ньому журналістів. Так, серед прозаїків змагалися Роман Кракалія, Аркадій Ромм і Олександр Галяс, серед поетів – Ілля Рейдерман і Владислав Кітік.

Голова Князівського дому Горча­кових Андрій Горчаков, що став переможцем у номінації «Популяризація творчості Паустовського» (збірка «Под звездой Паустовского»), передав свою премію на розвиток музею письменника й пообіцяв перевидати його книжки, адресовані дітям. Серед лауреатів у поетичному змаганні був і завідувач відділу нашої газети Владислав Кітік (збірка «Случайности и совпадения»).

Особливо варто зупинитися на книжці «И «звезда» – «звездою» говорит», или «30 «звезд» под одной обложкой» Олександра Галяса, що стала, на думку журі, найкращою серед прозових творів.

Автор представив 30 інтерв’ю (бесід, діалогів, майже монологів) із різними людьми, які були підготовлені за 30 із лишком років його роботи в журналістиці. Вийшов дуже цікавий портрет часу, майже як у кіно, з крупними планами облич, мелодіями думок і зачаруванням неповторних індивідуальностей співрозмовників журналіста.

Я, наприклад, зі здивуванням до­відалася, що автором ідеї Ведмедика, який відлітає на церемонії закриття Олімпіади­80 у Москві, був наш земляк, видатний режисер, народний артист Росії та України Матвій Ошеровський. 15 років пропрацювавши головним режисером театру оперети, він був змушений виїхати до Москви, працював у Держінституті театрального мистецтва. Як заступник головного режисера Олімпіади­80, придумав цю разючу романтичну точку всього дійства.

Олександр Галяс брав інтерв’ю у Олександри Ніколаєнко відразу після її перемоги на конкурсі «Міс Україна­2001». На запитання, яке враження справила дівчина, відповів: «Дуже розумна. Далеко піде». Цей прогноз цілком виправдався.

Пронизливим вийшло інтерв’ю з піаністом Олексієм Ботвиновим. Він говорить про вітчизняний бізнес під прикриттям політики, про те, як перед участю в якомусь благодійному проекті багаті люди неодмінно запитують, що із цього будуть мати? Виросло вже ціле покоління (можливо, не одне), яке не вважає моральні принципи потрібними та значущими в суспільстві.

Олексій Ботвинов наводить цікавий факт: «… серед лауреатів Нобелівської премії переважна більшість грали та грають на музичних інструментах. Так заведено в суспільстві. У пристойних коледжах обов’язкові походи на концерти, вистави. А якщо людина одержує з дитинства таке музичне «підживлення», вона вже просто звикає й не мислить собі життя без цього».

Приємно прочитати відгуки про Одесу видатного польського режисера Кшиштофа Зануссі, який назвав наше місто «відкритим вікном у світ. Це цінність, яку нелегко знайти у світі. Її можна відшукати тільки в певних містах, де поєднано багато націй, багато культур».

У книжці є перше інтерв’ю Дмит­ра Табачника – тоді кандидата історичних наук, радника Верховної Ради. Олександр Галяс нагадує цікавий парадокс, що саме Дмитро Табачник був автором перших публікацій про Голодомор на Україні. І, скоріш за все, ті, хто його сьогодні лає, про трагедію людей у селі довідалися саме з робіт молодого історика.

У книжці ви знайдете останнє інтерв’ю Леоніда Утьосова, у якому він міркує про унікальність Алли Пугачової та Йосипа Кобзона. Бесіду з геніальним режисером Леонідом Траубергом...

Книжка дарує відчуття, що журналістика не однохвилинна та другосортна. Вона стає портретом часу, якщо пишеться людьми талановитими та небайдужими.

Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»

До багнета прирівняли перо

З нагоди святкування Дня журналіста в Одесі, у приміщенні місцевої регіональної організації Національної спілки журналістів України відбулася зустріч кількох поколінь офіцерів військових засобів масової інформації.

Цей захід було організовано за ініціативи колективу Регіонального медіа­центру Міноборони України, а його головна мета полягала у вшануванні ветеранів військової журналістики та визначенні її ролі у загальному інформаційному просторі, спираючись на досвід минулих років.

– Наприкінці 1930­х років в Одеському військовому окрузі було засновано газету «Защитник Родины», офіцери якої з боями пройшли шляхами Великої Вітчизняної війни та виховали у своїх лавах плеяду талановитих письменників, поетів і журналістів. Постійно примножуючи творчий потенціал і бойові традиції цього колективу, упродовж багатьох років з честю виконувало свій обов’язок і наступне покоління військових газетярів – офіцери газети «Слава і честь» Південного оперативного командування. А нині цю почесну естафету гідно продовжує нести колектив Регіонального медіа­центру, – сказав у своєму виступі голова Одеської регіональної організації НСЖУ Юрій Работін.

Власним багаторічним досвідом роботи у структурах військової преси та зв’язків із засобами масової інформації зі своїми молодшими колегами поділилися члени НСЖУ: колишній відповідальний редактор газети Південного ОК «Слава і честь» полковник запасу Павло Аксьонов, старший помічник військового прокурора Південного регіону України полковник юстиції Едуард Плешко та випускник факультету журналістики Львівського вищого військово­політичного училища Леонід Єршов.

Вручив ветеранам військової журналістики та творчим колективам грамоти. Для представників місцевих ЗМІ було організовано прес­тур до Військової академії, де вони мали змогу ознайомитися з життєдіяльністю та навчальним процесом у цьому військовому закладі, взяти участь у змаганнях з військово­прикладних видів спорту та перевірити себе на влучність під час виконання вправ стрільб з пневматичної зброї.

В’ячеслав ДІОРДІЄВ, м.Одеса