У трудовій книжці шефкухаря Одеського будинкуінтернату для дітейінвалідів Марії Гребенченко лише один запис з формулюванням «Прийнята на роботу... 16 вересня 1959 року». Саме тоді, шістнадцятирічною дівчиною, Марія Іванівна за розподілом прийшла до інтернату як рядовий працівник кухні. З тих пір минуло 53 роки. З часом змінювалися тільки посади, які посідала жінка. Незмінним залишалося місце роботи. На запитання: як працювати стільки років в одній установі, шефкухар з посмішкою відповідає:
– Зараз умови роботи у багато разів кращі, ніж тоді, коли я прийшла до інтернату. І подивіться, які у нас чудові діти. Кожний день сповнений усмішками і непідробною щирістю. Жодного разу за всі роки не з’явилося навіть думки залишити інтернат.
На святкуванні шістдесятої річниці від дня заснування інтернату М. Гребенченко відзначали серед найкращих працівників.
Привітати колектив установи прийшли заступник голови Одеської обласної ради Олексій Гончаренко, начальник управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Ірина Маркевич, перший заступник начальника управління обласної ради щодо майнових відносин Анатолій Дорошенко, директори районних інтернатів, а також давні друзі і спонсори установи.
– Як тільки зайшов у ваш двір, одразу з’явилося відчуття, що потрапив до казки, – поділився враженнями Олексій Олексійович. – Я висловлюю подяку керівництву інтернату за те, що створили цю казку для дітей. І від імені депутатів облради підкреслюю, що територія, яка належить установі, завжди буде захищена від зазіхань несумлінних людей.
З рук високопоставлених гостей грамоти і пам’ятні нагороди одержали найкращі співробітники установи.
Необхідно відзначити, що й гості не пішли без презентів. Кожному було вручено подарунок, зроблений руками талановитих вихованців інтернату.
– Я вдячний Одеській обласній раді, облдержадміністрації, нашим спонсорам за багаторічну підтримку і допомогу, – звернувся до присутніх директор інтернату Михайло Полторак. – Проте усвідомлюю, що ще багато потрібно зробити: відремонтувати наші будинки, споруджені багато років тому, закупити необхідне обладнання тощо. Але я впевнений, що разом ми з усім упораємося, і наші діти нічого не потребуватимуть.
Після завершення урочистої частини відбувся концерт, підготовлений викладачами і вихованцями інтернату.
Марія Гребенченко на концерт не залишилася.
– Сьогодні у нас свято. Але ніхто не забуває про свої прямі обов’язки. Керівництво нашого інтернату повинно забезпечити дітей усім необхідним, учителі повинні стежити за вихованням своїх учнів, медпрацівники – за їхнім здоров’ям, ми, кухарі, – за їхнім харчуванням. От і зараз із задоволенням іду на своє робоче місце…
