Кое-что о персике
«Мы посадили молодой сад. Есть три персика. Надеемся, приживутся и порадуют нас урожаем. А вот об этой культуре знаем немного. Напишите хотя бы вкратце о персике. Тамара БОНДАРЕНКО»
Персики можно размножить, прививая на сеянцы или поросль некоторых сортов слив или на сеянцы самых северных абрикосов и алычи. Хорошо совмещается персик с сеянцами, порослью терна. Деревья персика в северных районах выращивают кустовидной формы, высотой не более метра, пригибая ветви растений к земле. Эту операцию нельзя откладывать до осени, иначе побеги будут ломаться. Пригнув побеги, подвяжите шпагатом к кольям. Через год побеги одревеснеют и уже не поднимутся.
Обрезают персик по типу винограда: один побег с двумя почками оставляйте на замещение, другой – на плодоношение. Обрезайте перед цветением, когда уже видны бутоны. Если завязь обильная, то проредите ее, иначе плоды измельчают и станут менее вкусными.
Персиков достаточно иметь по одному сорту в саду – они опыляют сами себя.
Деревья опасно удобрять азотом. Это может ухудшить подготовку к зиме. Чтобы их рост не прекратился, лучше к концу лета прищипнуть кончики побегов. В плодоношение персик вступает на 2–3–й год. Продолжительность эксплуатации дерева 12 – 15 лет. Персик – культура не зимостойкая. Предпочитает персик легкие, суглинистые и супесчаные почвы с наличием извести и умеренно влажные. Растение обладает повышенной засухоустойчивостью и жаростойкостью.
Вигонка зелені
Настав час, коли все зроблено у саду та на городі до настання холодів. Тепер можна взятися за вигонку зелені в домашніх умовах.
В ящики, гончарні горщики чи інші ємкості з ґрунтом на підвіконнях опалюваних приміщень висаджують цибулини, бульби, коренеплоди овочевих культур для вигонки зелені. Найпридатніші для цього різні види цибулі, петрушка, селера, столові буряки, ревінь, спаржа, часник, цикорій листковий.
Допоможе селітра
«Порадьте, чи можна викорчувати дерево без зайвих фізичних зусиль, бо мені, старій людині, таку операцію самому не зробити.
Степан РЕШЕТИЛЕНКО»
Шановний пане Решетиленко, скористайтеся рекомендацією, яка була надрукована 107 років тому у виданні «Настільна книга – різні необхідні довідкові відомості»: «Дерево зрубують восени біля самої поверхні землі. Роблять у центрі стовбура отвір діаметром 4,5 – 7 см і глибиною 45 – 55 см. Набивають цей отвір дрібно стовченою селітрою (45 – 70 г), доливають водою, щільно забивають дерев’яною втулкою. У такому вигляді пні стоять до весни. Навесні втулку вибивають, наповнюють отвір гасом та запалюють. Стовбур та корінь навіть найпотужнішого пня вигорають вщент. Однак цей метод не можна застосовувати на торф’яному ґрунті».
Подборку подготовил Виктор МАМОНТОВ,«Одесские известия»
