В одному з томів «Історії міст і сіл України», у якому йдеться про Комінтернівський ра–йон, діяльності лікарів Грубників присвячено один абзац. Про главу родини Володимира Максимовича, зокрема, сказано, що практичну «роботу хірурга він плідно поєднує з науковою діяльністю: 1964 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. Сільський медик є автором оригінального методу лікування бронхіальної астми хірургічним шляхом. 1966 року В.М. Грубник за багаторічну та сумлінну діяльність удостоєний найвищої урядової нагороди – ордена Леніна». Про його дружину сказано всього одним рядком: «У районній лікарні працює заслужений лікар УРСР Т.В. Грубник». Сьогодні про діяльність Тамари Вікторівни, чиє 90–річчя цими днями відзначають колеги та її близькі, хочеться розповісти докладніше.

…1947 року Тамара Вікторівна закінчила з відзнакою Одеський медичний інститут і була направлена на роботу завідувачкою районної жіночої консультації Горностаївської лікарні на Херсонщині. Там, у Таврії, мабуть, і пройшло б її життя, якби в хід подій не втрутилося Його Величність Кохання.

Нещодавній випускник того ж інституту Володимир Грубник таємно закоханий у дівчину ще за років студентства, розшукав Тамару у степовому містечку. Романтична зустріч закінчилася скромним, майже студентським, весіллям. Після цього молодята виїхали до Роздільної, де Володимир працював провідним спеціалістом районного відділу охорони здоров'я. Там із задоволенням прийняли на роботу і Тамару – ра–йонним акушером–гінекологом.

Жили молоді медики, як усі наприкінці сорокових – початку п'ятдесятих років минулого століття, бідно, але в любові та злагоді. Тут, у Роздільній, 1950 року в них народився син–первісток Володимир. Коротко кажучи, життя налагоджувалося, намічалися певні перспективи.

Але саме у цей час обласне управління охорони здоров'я призначило молодого, ініціативного Володимира Грубника головним лікарем Комінтернівської центральної районної лікарні – лікувальної установи, якої тоді ще не побудували.

Спочатку молода родина жила два роки в селі Петрівці Комінтернівського району. Дружина працювала акушером–гінекологом, а чоловік звалив на себе організацію будівництва майбутньої ЦРЛ. Будували її, як кажуть, усією громадою, на су–ботниках працював її майбутній персонал на чолі з молодим головлікарем.

Коли, нарешті, було здано в експлуатацію першу чергу лікарні, Володимир Максимович став головним лікарем і хірургом, Тамара Вікторівна – завідувачкою відділення гінекології. У ті далекі роки відчувалася гостра нестача середнього медперсоналу, і Грубники організували курси медичних сестер.

Тамара Вікторівна пропрацювала завідувачкою відділення гінекології ні багато ні мало 35 років. А всього її професійний стаж нараховує 65 років. І 63 з них – у Комінтернівському районі. Тому можна сміливо сказати, що більшості місцевих жителів саме вона дала «путівку в життя» як акушер.

Тамара Вікторівна Грубник вирізняється великою зібраністю, педантичністю та працездатністю, згадують колеги. Здавалося, вона не знає, що таке відпочинок. То вона пологи приймає, то робить термінову операцію. Причому в будь–яку годину дня і ночі, добре, що живе поруч, по суті, на території лікарні. Якщо виникала необхідність, лікарка збирала консиліум провідних лікарів з області, а в основному брала відповідальність на себе, як і личить справжньому професіоналові.

Чергового разу Тамара Вікторівна проходила обов'язковий курс підвищення кваліфікації кілька років тому, тобто коли їй було вже за 85. Конспекти тих занять завжди при ній.

– Я повинна знати все нове, що є за моєю спеціальністю, – говорить вона.

Усе своє довге життя Тамара Вікторівна так і працює, не відстаючи ні на крок від досягнень науки в акушерстві та гінекології. Звертає увагу, що й діти подружжя Грубників – сини Володимир та Юрій, – пішли стежкою батьків, стали відомими заслуженими медиками, докторами наук професорами.

– Знаєте, мати ніколи не вимагала від нас із братом досягнення якихось висот, звань та посад, – говорить її старший син Володимир Володимирович. – Вона вселяла нам лише одне: «Станьте справжніми професіоналами та добропорядними людьми»…

Можливо, саме ці якості і є запорукою її довголіття. Інакше чим пояснити той факт, що і у свої дев'яносто Тамара Вікторівна далі працює акушером–гінекологом?

За багаторічну плідну працю, а також у зв'язку з дев'яносторічним ювілеєм Тамара Вікторівна Грубник нагороджена Почесною грамотою Одеської обласної ради та цінним подарунком Одеської обласної державної адміністрації.

З ювілеєм Вас, Тамаро Вікторівно!