Про таких, як Галина Кінд–ратівна Кальниченко з Іванівки, кажуть: з будь–якою роботою впорається. Щира, справедлива, вона завжди привертала до себе увагу й довіру людей.
Майже все життя її було повязане з місцевим колгоспом. Багато років віддала овочівництву, керувала комплексною бригадою. За високі досягнення її нагороджено орденом «Знак Пошани». Принципову й вимогливу Галину Кіндратівну тривалий час оби–рали депутатом селищної ради, три скликання – депутатом районної ради. А колись давно була й секретарем селищної комсомольської організації.
Завжди мала власну точку зору, яка часто не збігалася з загальноприйнятою.
Коли пішла на пенсію, не особливо сумувала, бо завжди для себе знаходила роботу. Тримала невеличкі парники та інше господарство. Вся вулиця знала, що у Кіндратівни хороше насіння овочів. Навесні по сусідах роздавала розсаду. Люди консультувалися з нею, коли «хворіли» томати чи огірки, з нею звіряли час, коли починати саджання на городі.
І тепер, пересуваючись за допомогою ходунків, Галина Кіндратівна не гає часу, бере в руки голки з нитками й вишиває.
– Вмію будь–яким способом, – каже. – Тішу дітей, онуків. Ось просять вставки до подушок… Тож буде пам'ять про мене.
