В Ізмаїльському районі, мабуть, є два населені пункти, життя яких уже складно відокремити від усього, що діється в райцентрі, – це Броска та Саф'яни. Адже багато які їхні мешканці не тільки навчаються або працюють в Ізмаїлі, але й переважно отоварюються в тамтешніх супермаркетах, відпочивають у барах і клубах, відвідують бібліотеки й кінотеатр. Таке щільне переплетення пояснюється передусім географічним розташуванням – адже бросківцям і саф’янівцям дістатися до центру міста набагато простіше, ніж, наприклад, жителям одного з віддалених ізмаїльських мікрорайонів – «Південного». Останнім часом громаду хвилюють питання про те, що незабаром Броска та Саф'яни поряд іще з декількома селами будуть–таки поглинені райцентром, склавши з ним одну адміністративну одиницю.
– Я розумію, чим таке об'єднання вигідне Ізмаїлові, – міркує сільський голова Броски Світлана Олександрівна Москвич. – За рахунок збільшення населення можна буде розраховувати на більший обсяг бюджетних вливань. Але от виразно пояснити, навіщо таке шлюбне єднання, наприклад, нашій бросківській громаді, мені ще ніхто до ладу так і не зумів. Сьогодні у сільських жителів є певні пільги щодо оплати електроенергії, при вступі до навчальних закладів і, нарешті, на одержання великого розміру земельної ділянки. Крім того, зараз наш депутатський корпус самостійно розпоряджається коштами місцевого бюджету. Це дає нам можливість поступально вирішувати багато які болючі питання. А от у разі якщо ми будемо все–таки поглинені Ізмаїлом, доведеться багато в чому розраховувати тільки на прихильність міської ради. Наше село ризикує залишитися в ролі пасинків.
За густонаселеністю Броска належить до першої п'ятірки в районі. Тут 3796 мешканців, із них 874 – віком до 18 років. Особливість цього населеного пункту в тому, що молодь, як правило, не намагається переїжджати до Ізмаїла. А якщо вже хтось усе–таки наважується поміняти місце мешкання, то погоджується не менше ніж на Одесу або Київ. Здебільшого ж люди воліють залишатися на своїй малій батьківщині. Не даремно ж у сільраді зараз на розгляді близько сотні заяв про виділення земельних ділянок під будівництво житла.
– Близькість до міста й газифікованість нашого населеного пункту підняли планку у вартості житла на рівень Ізмаїла, – відзначає Світлана Москвич. – Тому молодь хоче будуватися самостійно, вважаючи, що таким чином набагато дешевше обійдеться можливість стати власником власної житлоплощі. Але, на жаль, ми поки що неспроможні позитивно розв'язати питання про надання земельних ділянок у повному обсязі. Так, у нас є вільна земля, причому практично в центрі села, поруч із налагодженою інфраструктурою. Але розподілити ділянки залежно від потреби жителів ми не можемо через відсутність Генерального плану населеного пункту. Ціна питання – 600 тисяч гривень. Поштовхом до розробки Генерального плану стало б проведення аерозйомки (60 тисяч гривень). Але, на жаль, навіть таких вільних коштів у місцевій скарбниці поки що немає.
На бажання молоді осісти в рідному селі, безумовно, впливає наявність або відсутність дошкільного закладу. Адже ж це ненормально, що в густонаселеній Бросці досі немає дитячого садка. Навіть близькість до міста не може зняти гостроти питання: райцентрівські дитсадки поки що не можуть прийняти навіть усіх охочих ізмаїльських дошколят. На 2012 рік у межах проекту «Народний бюджет» було закладено 400 тисяч гривень на купівлю будинку під розміщення дошкільного закладу на 190 дітей. У якості прийнятного об'єкта був на увазі адмінбудинок ТОВ «Авангард» (правонаступника колишнього базового господарства села – колгоспу з однойменною назвою). Однак «авангардівці» від угоди рішуче відмовилися, ніяк не мотивувавши свого рішення.
– Це приміщення ідеально годилося б під дитячий садок. По–перше, воно просторе (загальна площа – 300 квадратних метрів), а по–друге, тут є газ і водопровід, – пояснює С. Москвич. – Тому відмова керівництва ТОВ «Авангард» щодо продажу адмінбудинку багато які мешканці сприйняли з обуренням. Адже матеріальна база колгоспу створювалася спільно всією громадою. І, по суті, правонаступники базового господарства, яким цей будинок дістався просто примхою долі, не мали жодного морального права на відмову.
Розглядалося також приміщення одного з місцевих магазинів. Проте воно не догодилося через дорожнечу його реконструкції під дошкільний заклад. Зрештою депутатський корпус дійшов висновку, що дитячий садок у Бросці буде споруджений з нуля. За майданчик під його будівництво було обрано територію сільського стадіону. Адже сюди є й під'їзд, і необхідні комунікації. Наразі триває активна робота над проектно–кошторисною документацією. Поки що за попередніми розрахунками вартість об'єкта складе близько 16 млн гривень. До речі, паралельно розглядається й питання щодо впорядкування прилеглого до дитсадка стадіону.
– Я також розумію: щоб молоді було комфортно жити в населеному пункті, – говорить сільський голова, – необхідна й робота в повноцінному режимі Будинку культури, в якому збиралися б творчі колективи, була б сучасна дискотека. Тому цього року ми плануємо за коштом місцевої скарбниці розпочати роботи з його капітального ремонту.
Чимало важить, звісно, й наявність у селі робочих місць. Тут громада передусім розраховує на поновлення роботи Ізмаїльського аеропорту. Ожвавлення цього підприємства дасть змогу працевлаштуватися близько 100 місцевим мешканцям. Своєю чергою коштом прибуткового податку це також значно збільшить надходження до сільського бюджету. А це вже ланки одного ланцюга: отже, у громади з'явиться можливість оперативніше вирішувати назрілі питання.
Публікуючи цей матеріал, ми розраховуємо, що керівники міста висловлять свою точку зору з приводу можливого злиття Броски та Ізмаїла.
