Саме такою була перша реакція відомого у Великомихайлівському районі досвідченого сільгоспвиробника Володимира Васильовича Плакущенка на виступ у пресі свого колеги з Кілійського району Володимира Прокоповича Тихонова («А у них – фонтани у дворах!..», надрукованому в «ОВ» за 24 січня.)
– Кожен, хто працює на землі, повинен нарешті усвідомити: розраховувати треба лише на власні сили і не зазирати до державного бюджету у пошуках підтримки, – досить емоційно висловився Володимир Васильович. – Мене завжди дивує одна річ. Усі плачуть, що важко працювати у сільському господарстві, що залишаються практично без доходу, «душать» податки, немає державної підтримки тощо, але чомусь ніхто не залишає свою справу та не відмовляється від роботи на землі. Так, це нелегко. Але давайте озирнемося довкола. Кому сьогодні легко дістається шматок хліба?
Нині приватне підприємство «Плакущенко В.В.» обробляє лише 600 гектарів ріллі, утримує близько 200 голів свиней та невелику кількість овець. У селі Гребеники, що розташоване у декількох кілометрах від Придністров’я, це господарство із середнім достатком. Окрім нього, в громаді працюють ще два товариства, що обробляють 1500 і 200 гектарів землі.
– Уся моя надія – на місцевих сільгоспвиробників, – приєднується до розмови Гребениківський сільський голова Галина Вікторівна Таран. – І, дякувати Богові, жодного разу не почула від них нарікань на якісь труднощі. Коли потрібна їхня фінансова участь у вирішенні тієї чи іншої проблеми, – завжди допомагають. Щопонеділка всі керівники установ, які працюють на території громади, збираються в моєму робочому кабінеті для обговорення поточних питань, і я щиро радію, що маю таких небайдужих помічників. Якось так склалося, що кожен відчуває персональну відповідальність за подальшу долю рідного села і робить все можливе для його розвитку. Сьогодні нам не соромно перед гостями. Ви й самі бачите: населений пункт у чудовому санітарному стані, маємо більш-менш нормальні дороги, природний газ, воду, нічне освітлення. Нехай лише настане весна – з допомогою сільгоспвиробників наше село стане ще кращим. Володимир Плакущенко та його колега, директор ТОВ «Айсберг» В’ячеслав Кравцов, взяли на себе обов’язок доглядати місцеві кладовища. Чого гріха таїти: іноді у круговерті справ ми забуваємо про це святе місце, до того ж багато людей виїхали із села і не мають можливості часто навідуватися на могилки своїх рідних. Треба було бачити, як у поминальні дні деякі люди навіть не могли знайти хреста у заростях бузку. На це дуже боляче і соромно дивитися… Тому одного дня вирішили: такої ганьби більше не повториться. Зараз, у будь-яку пору року, на кладовищі порядок – усі полишені могилки відновлені, Володимир Васильович насаджав берізок та планує встановити огорожу.
Хазяйська рука Володимира Плакущенка відчувається у всьому. Територія адміністративних приміщень підприємства вражає своєю доглянутістю та багатофункціональністю. Адже це не лише місце для зберігання техніки, а й для фізичного та душевного відпочинку усіх працівників. Колись тут ташувалися старі колгоспні приміщення, а сьогодні це сучасний, зі смаком оформлений офіс, окремо – затишна їдальня з величезним підвалом та кімнатами відпочинку для трудівників. Особливої уваги заслуговує територія з басейном, різноманітними зеленими насадженнями та квітами. Скільки тут дерев і кущів – не злічити.
– Приїжджайте сюди літом, побачите яка тут краса! – радіє Галина Вікторівна. – Такий же оазис намагаємося створювати і в селі. Тим паче, що великих затрат на це не треба. Головне – бажання і любов до природи. Володимир Васильович разом зі своїми трудівниками також опікується місцевим храмом. Квіти і догляд за ними – це святе. Але немало коштів та сил вкладено у ремонт приміщення. Колись тут був Будинок культури, декілька років тому ми перевели його в інше приміщення. Ця будівля дуже стара і потребувала значних фінансових вкладень. Володимир Плакущенко – глибоко віруюча людина. Тож саме завдяки його старанням наш храм сьогодні відновлено. Допомагають також колеги-сільгоспвиробники з району, депутат Олександр Пресман, які подбали про встановлення нових вікон. Зробили добротний внутрішній ремонт, залишилося завершити оновлення фасаду – і наша красуня-церква милуватиме око всіх перехожих!
– Знаєте, з вірою у Бога якось легше жити, – сказав та посерйознішав Володимир Васильович. – Мені вже 55 років, але тільки п’ять літ тому я прийшов до такого висновку. Радію, коли щось прошу у Всевишнього і мені дається! Колись мали урожайність 30 центнерів з гектара, а тепер – удвічі вищу і це ще не межа. Навкруги засуха, а в нас є гроші на церкву, для школи. Даю людям, працюю для села – і мені повертається все сторицею. Збіг обставин? Ні. Просто не зосереджую свою увагу на матеріальному. Цьому вчу своїх дітей та онуків. Сьогодні, слава Богу, і в сина, і в дочки є окреме житло, автомобілі, їжа, одяг… Що ще потрібно? Здавалося б, на 600 гектарах землі не дуже розженешся, але і в таких умовах можна платити податки, розраховуватися з пайовиками, розвивати господарство і дбати про громаду. Працювати на землі вигідно. І не треба ображатися на державу! Ні Президент, ні обласна, ні районна влади нам нічого не винні. Нехай займаються вирішенням справді важливих соціальних питань. А ми й без сторонньої підтримки непогано живемо.
