Аж до кінця 80-х років ім'я Георгія Антоновича Гамова, відомого вченого нашого часу, замовчувалося в колишньому СРСР. Адже у 1933 році він став «неповертанцем», а потім у всіх довідкових виданнях іменувався не інакше як «американський фізик». Одесити мають право пишатися тим, що автор гіпотези «гарячого Всесвіту», вчений, який розробив теорію альфа-розпаду і розрахував генетичний код, народився 4 березня 1904 року в нашому місті.
З'явилися публікації про великого одесита, членів його родини, що дозволяють зробити невелику прогулянку гамовськими місцям Одеси. За батьківською лінією предки Гамова були військовиками: дід Михайло Гамов командував гарнізоном у Кишиневі, другий дід, за материнською лінією, Арсеній Лебедінцев (Лебеденець) був митрополитом, настоятелем Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору, у якому і хрестили Георгія Гамова.
Родина Гамових жила по вул. Херсонській (Пастера),17. У цьому будинку була розташована гімназія О.В. Кандиби (розплідник слов'янських дівиць). Під час війни флігель, де жили Гамови, був зруйнований прямим влучанням авіабомби, на його місці розташувалася двоповерхова будівля їдальні університету (нині «Жарю-парю»). Цей район Одеси називають університетським, тут жила інтелектуальна еліта міста.
Маленький Георгій бував на місці роботи батька, викладача словесності в реальному училищі Св. Павла за адресою Кузнечна (Челюскінців), 1-3. Тут навчалися Гарін-Михайловський, Лев Бронштейн (Троцький), С. Уточкін, Е. Багрицький. Гамов-старший був пристрасним краєзнавцем, він збирав матеріали про храми Одеси і релігійне життя краю. Недалеко від Херсонської, рідної вулиці Георгія, була розташована жіноча гімназія Софії Відінської (Новосельського, 31), де викладала історію і географію Олександра Арсеніївна Гамова-Лебедінцева – мати Георгія. У 1913 році, коли хлопчикові виповнилося 9 років, мати померла, і того ж року батько віддав сина до реального училища Валеріана Жуковського, що на Херсонській, 26, де він провчився 7 років. Старовинний будинок училища, з датою спорудження «1864» у ґратах балкона, зберігся.
Юний Георгій уже тоді вражав однокласників і викладачів багатством знань. Одного разу вивів формулу, придатну для розрахунків польоту людини… на Місяць. У листопаді 1920 року Гамов брав участь у похованні професора-історика Є.М. Щепкіна, з яким за життя дружила його мати. Звідки ховали героя бунінських «Окаянних днів»? Один одеський журналіст нещодавно писав: «Він (Щепкін – авт.) помер від холоду, недоїдання і перевтоми, у своїй крихітній кімнатці на Канатній, 105, 12 листопада 1920 року». Інші відомості у спогадах Саула Борового: «Щепкін жив в «Лондонському» готелі, який було перетворено на гуртожиток для радянських і партійних працівників. Колись найкращий готель міста був у дуже занедбаному стані. Води майже ніколи не було, каналізація не діяла. Номер Щепкіна ташувався поруч із туалетом. Кілька днів ніхто не помічав, що Євгена Миколайовича ніде не видно, а коли, нарешті, здогадалися його розшукати, то знайшли труп, що вже розклався».
У 1922 році Гамов вступив до інституту народної освіти. У деяких краєзнавчих матеріалах помилково вказується, що до Одеського університету. У монографії до 125-річчя університету говориться, що «на базі Новоросійського університету в 1920 році були створені медичний, фізико-математичний, гуманітарно-громадський інститути». Останній незабаром влився в інститут народної освіти, створений на базі українського вчительського інституту, що існував в Одесі з 1919 року.
У цей період Гамов відвідує астрономічну обсерваторію, де майбутній автор «Великого вибуху» вдивляється у Всесвіт крізь одеське небо.
У 1923 році Гамов полишає Одесу, де залишається його перше кохання Таня Кастеріна. Георгій їде до Петрограда далі навчатися, де на останньому курсі одержує від близьких студентських друзів прізвисько «Джоні».
Чи бував Гамов у Одесі після 1923 року? Краєзнавець В. Вітюк вказує, що літню відпустку 1931 року Георгій Антонович провів у батька в Одесі. Оскільки батько Гамова був на той час «ущільнений» у квартирі на Херсонській, то припускається, що Гамови найняли дачу в районі 8-ї станції Великого Фонтану. Про наукові досягнення Гамова одесити із хвилюванням довідалися з «Правди», де Фіма Придворов (більш відомий як Дем'ян Бєдний) помістив рядки:
«СССР зовут страной убийц и хамов.
Не даром. Вот пример: советский
физик Гамов
(Чего хотите Вы от этаких людей)
Уже до атома добрался лиходей».
У 1933 році Гамов із дружиною Л. Вохмінцевою назавжди полишає рідну землю, причому великі неприємності у зв'язку із цим «заробив» Петро Капиця, якому через побоювання радянської влади, що він наслідуватиме поганий приклад колеги, після літньої відпустки було відмовлено в праві повернення до Кембриджа.
Навесні 1938 року батько вченого, Антон Михайлович, наклав на себе руки, сказавши перед цим, за свідченням лікаря Л. Авербаха, сусідці за комуналкою: «Мій син не зраджував ладу, це лад намагався змінити його, а він не захотів…» Більше нічого не пов'язувало вченого з Одесою – обірвалася остання нитка.
Г.А. Гамов, (містер Джордж Гамов) помер 20 серпня 1988 року, будучи професором Колорадського університету, і похований у місті Болдер, США.
Хіба можуть виникати сумніви в тому, що слід увічнити пам'ять знаменитого сина нашого міста і гідним чином відзначити пам'ятні місця, пов'язані з перебуванням Г.А. Гамова в Одесі.
Валерій НЕТРЕБСЬКИЙ, краєзнавець; Валерій ШЕРСТОБИТОВ, член НСЖУ
