Дорога редакціє! Хочу напередодні 8 Березня, свята любих, чарівних жінок, написати про мою землячку Тамару Іванівну Петкову. Вона родом з Росії. Їхня сім’я складалася з 6 чоловік. Батько Тамари працював на лісопильному заводі, мати – у колгоспі. Тамара була старшою серед чотирьох дітей. Після закінчення середньої школи, вона – відмінниця навчання, вступила до ветеринарного технікуму. Але за фахом, який їй дуже подобався, відпрацювала всього три роки. Познайомилася з хлопцем з наших країв, і незабаром Микола, уродженець села Городнє Болградського району, привіз її до Кам’янки. У той час молодь з багатьох сіл району та області приїжджала до нашого села, тому що потрібні були робочі руки на племзаводах. І Тамара, не влаштувавшись за фахом, пішла працювати дояркою. Спочатку їй було дуже важко: не вистачало досвіду, та ще ночами недосипала, адже у неї з'явилася на світ перша донька. Але її працьовитість, підтримка наставників, завідувача ферми ВРХ Михайла Семеновича Карайванського, головного зоотехніка Л.Є. Маслій, доярок Параски Добрєвої та Варвари Согінової, – допомогли дівчині освоїтися на новому місці і стати однією з передових доярок в Ізмаїльському районі. Надоювала Тамара по 5 тисяч літрів молока на одну корову. Її багато разів заохочували цінними подарунками, нагороджували почесними грамотами. А в 2003 році Тамара Іванівна була запрошена до Києва, де їй Президент України Л. Кучма вручив медаль «За працю і звитягу». Професійні успіхи додавали сил і упевненості, успішно складалося сімейне життя. Її доньки закінчили школу, технікум, училище, вийшли заміж, подарували батькам чотирьох онуків. Зараз Тамара Іванівна перебуває на заслуженому відпочинку, але вдома не сидить. Восени допомагала старшій доньці Мар'яні зробити капітальний ремонт будинку. Справді «золоті руки» у цієї жінки: за що не візьметься – усе вдається. Її характер, добре, чуйне серце, манера спілкування з людьми, які її оточують, дітьми дуже мені нагадують жінок, відображених у віршах Некрасова. Так. «Есть женщины в русских селеньях». І не тільки в російських, як бачимо…
Мені хочеться побажати цій добрій, роботящій односільчанці міцного здоров'я, сімейного щастя, весняних усмішок, любові щирої до онуків, побільше радісних днів у році. Щоб ви ніколи не хворіли. Щоб ви ніколи не старіли, Щоб вічно були молоді, веселі і такі ласкаві!
З повагою
Софія ДОКОВА, с. Кам’янка, Ізмаїльський район
