…Вона розміняла сотий десяток років, але як і раніше діловита. З ранку біжить до ради ветеранів, після обіду – до Будинку культури на репетицію хору. А тут – підготовка до 8 Березня, одного з найулюбленіших свят ветеранів, і треба залучити спонсорів – хто ж відмовиться допомогти старості хору, фронтовичці Ніні Сергіївні Самарській? Її скрізь зустрічають із усмішкою, тому що в її кучерях, уже давно сивих, як і раніше пустотливо й весело в'ється душевна юність.
У вісімдесяті роки комітет сприяння ветеранам при Ренійському райвійськкоматі доручив своїй активістці Н.С. Самарській (на знімку) організувати до 40-річчя Перемоги хор ветеранів-фронтовиків, і вона із притаманною енергією узялася за це завдання. Для роботи з ветеранами потрібен був особливий керівник, і такого фахівця було знайдено. Людмила Олексіївна Шаповалова стала не лише чудовим хормейстером, але й люблячою дочкою фронтовиків, проявляючи до кожного з них свою душевну чуйність.
– Я пам'ятаю перший виступ, який відбувся в інтерклубі. Одразу – приголомшливий успіх, – розповідає староста хору Ніна Сергіївна. – Іноземні моряки не жаліли долонь і кричали нам «Браво!» З того часу без хору ветеранів не обходилося жодне міське свято.
До перших 17-ти фронтовиків поступово стали долучатися їхні бойові товариші, потім – ветерани праці. Такий колектив не можна було не помітити, не підтримати. І керівництво району, і підприємства допомагали йому – костюмами, транспортом.
У дев'яності роки естафету Шаповалової прийняла молода, енергійна Ірина Миколаївна Домрачева. У парі з Миколою Михайловичем Рожком, узявши на себе роль концертмейстера, вони дали колективу новий творчий імпульс. Микола Михайлович і донині на репетиціях проявляє принциповість, обстоюючи кожну нотку, якщо вона повинна в пісні прозвучати.
Останні 15 років ветеранським пісенним братством незмінно керує Віра Іванівна Малогловець. Вона завжди привітна, зачаровує душевною чуйністю і вміє домогтися взаєморозуміння. А скільки праці вона вкладає в кожну нову пісню хору!..
Зараз на репетиції приходять 38 чоловік, серед них 14 дітей війни, 24 удови. Середній вік учасників хору – 70 років. І захоплений глядач ніколи не підозрює, що на сцену часом виходять люди, яким медики рекомендують постільний режим.
– Просто диво, що наш колектив зберігся, не канув у минуле із сумною перебудовою, а потім не розвалився разом із країною, – говорить староста. – Ми зберегли свої традиції, дбаємо один про одного. Хор ветеранів давно перетворився на повноцінний «молодіжний» клуб. Ми разом зустрічаємо свята. Для щастя потрібно не так багато: «тормозок» і «бойові 100 грамів», які учасники хору приносять із дому. На таких вечорах ми не лише вітаємо один одного, а співаємо, читаємо вірші й навіть, уявіть собі, по-молодецькому танцюємо! Життя прекрасне, тільки потрібно його цінувати! У нашому хорі завжди цікаво, оскільки кожен його учасник – особистість неабияка. Григорій Іванович Ляшенко складає байки, Михайло Іванович Балахтін – захоплений рибалка і мисливець, Ганна Федорівна Зеленьова пише вірші до концертів, чудовий соліст Леонід Павлович Нижник теслює, Валентина Семенівна Реуцька складає наші творчі характеристики. Ми з радістю приймаємо у свої ряди кожного, хто любить пісню, хоче відчувати радість творчості й просто помолодіти, хоч трохи. Нашому колективу приділяв і приділяє велику увагу міський голова Сергій Степанович Колевич: завдяки йому в хорі є кілька комплектів костюмів.
Наступного року ренійському хору ветеранів виповниться три десятиліття. 22 роки цей колектив носить звання «Народний самодіяльний». І всі ці роки Ніна Сергіївна Самарська, яка розміняла вже сотий десяток років, душа хору – завжди молода, наспівує, оптимістична.
Торік рішенням міської ради за багаторічну громадську роботу і на честь 90-річного ювілею фронтовичці Ніні Сергіївні Самарській було присуджено звання «Почесний громадянин міста Рені».
