Яким би не був досвідченим керівник, якщо він не розуміє підлеглого – про високі досягнення на виробництві можна не мріяти, вважає Петро Макарович Солтик. А тваринництво – особлива сфера, де працюють переважно жінки. Кожна зі своєю долею, домашніми проблемами. Якщо похвалиш доярку чи свинарку за роботу, підбадьориш, допоможеш розв’язати побутові проблеми – вона «на крилах літатиме». І результат роботи буде відповідний.
Петро Солтик пішов працювати на ферму в рідному селі Грушки, що на Кіровоградщині, перед службою в армії. А коли відслужив, йому запропонували вступати в зооветеринарний технікум. Та вже через кілька місяців директор порадив йому перевестися до Білоцерківського інституту: "Тобі у нас робити нічого, і так все знаєш". Керуючи колективом ферми, практику поєднував із навчанням, а як тільки здобув вищу освіту – призначили головним зоотехніком колгоспу. Через п'ять років господарство вже посідало перші місця в області за всіма показниками.
Підняв господарство в рідному селі, перевели до радгоспу, а далі було велике відгодівельне господарство на 25 тисяч голів під Києвом. За два роки наростили, зміцнили поголів'я. За його раціонами виробляли комбікорми у власному цеху. Приїжджали вчені з Києва, пропонували писати дисертацію, часто відвідували підприємство іноземні делегації. За запрошенням півроку працював у Німеччині. Тут прийшло розуміння того, чому у нас на фермах і падежі тварин, і хвороби: німці виконували всі рекомендації вчених дуже ретельно, дотримуючись технологій, і були результати, а у нас науці чомусь не дуже довіряють.
Авторитет зоотехніка, стабільність у житті... Здавалося, до пенсії тут працюватиме. Так гадалося, доки не приїхав друг з Іванівського району. Він запросив до себе: мовляв, на Куяльнику організували велику ферму з безприв'язним утриманням худоби – він і погодився: цікаво, щось нове. Вкотре дружина Майя Антонівна пакувала речі і збирала дітей у дорогу…
Робота зоотехніка не з легких: з 5-ї години ранку потрібно бути на фермі. Доярки, які звикли працювати по-старому, часто нарікали, що головний зоотехнік занадто вимогливий, але для кожної намагався знайти добре слово. За, здавалося б, деякою метушливістю приховувалася наполеглива вдача керівника. Завжди домагався визначеного завдання і на фермах колгоспу "Батьківщина", і коли працював в управлінні сільського господарства.
– Такого спеціаліста, професіонала, як Петро Макарович Солтик, навряд чи можна зараз знайти, – говорить директор ТОВ "Правда" Віктор Яковлєв. – Якщо він поставив перед собою мету – обов'язково її досягне. Людина принципова, вимоглива у ставленні до себе і до підлеглих. При цьому ніколи не забував про тих, хто працював поряд, завжди нагадував: "Якщо отримали добрий результат – обов'язково потрібно похвалити і заохотити підлеглого, бо без нього нічого те все не варте".
Вже 15 років Петро Макарович на заслуженому відпочинку. За його підрахунками, за своє життя підняв 28 ферм у трьох областях України. Часто за поради дякують сусіди, знайомі, консультуючись з приводу утримання свиней, бджіл. Бджоли – то особлива сторінка біографії Петра Макаровича Солтика, якій віддано 20 років життя.
