Ціни зростають. А сервіс?

До редакції надійшло де­кілька повідомлень від невдоволених громадян про підвищення цін на проїзд у маршрутних автобусах, зокрема на лініях Одеса – Южне і Одеса – Іллічівськ, де ціни зросли на 2 гривні й тепер вартість стала відповідно 15 і 10 гривень.

Наприклад, Олена Л. із Южного стурбована результатом нескладного арифметичного підрахунку. Її дочка, студентка одного з одеських вузів, до 25 разів на місяць їздить на заняття. Тепер батьки мусять виділяти їй на дорогу 750 гривень щомісяця. 

За спостереженнями Ганни С. із Іллічівська, у якої двоє дітей, підвищення вартості проїзду напрочуд точно збігається з початком навчального сезону, коли автобуси переповнені учнівською молоддю.

– Зростання цін викликане економічною необхідністю, – говорить заступник начальника відділу автомобільного транспорту та безпеки руху управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв’язку облдерж­адміністрації Олександр Гайдук. 

Як випливає з пояснень, даних управлінням, 2011 року при вартості дизельного палива 8 грн 20 коп. було розраховано тариф одного пасажирокілометра, який склав 0,22 копійки без ПДВ (для звичайного режиму руху). Було погоджено й вартість проїзду на автобусах, що працюють у режимі маршрутного таксі. Попри зростання цін на паливо та інші видаткові матеріали у 2011-му, 2012-му і 2013 роках, плата за проїзд залишалася незмінною.   

Сьогодні тариф в Одеській області, порівняно з іншими регіонами України, залишається на рівні нижче середнього. 

Протягом усього періоду зро­стання цін на паливо та інші супутні товари до управління не раз зверталися підприємства та громадські організації, що підтримують перевізників із вимогою підвищити вартість проїзду. Однак її переглянуто тільки там, де машини працюють у режимі маршрутного таксі.

Велику роль у ціноутворенні відіграє й компенсація за обслуговування пільговиків, яка не поширюється на маршрутні таксі. Хоча на території області вони обслуговують цю категорію пасажирів або безкоштовно, або зі значними знижками. Це рідкість для більшої частини України, резюмує О. Гайдук. І відзначає, що є напрями, якими перевізники відмовляються їздити у зв’язку з нерентабельністю. Аж до розриву договорів із обласним управлінням транспорту. Тому облдержадміністрація разом із управлінням робить усе, щоб ціноутворення могло забезпечити баланс інтересів у цій сфері.  

Не варто забувати й про необхідність оновлення транспортних засобів. А це неможливо здійснити, якщо перевезення пасажирів буде нерентабельним. Так, однією з основних умов конкурсу на право обслуговування маршрутів є наявність у перевізника системи GPS-моніторингу, яка дає змогу стежити, як водій дотримується швидкісного режиму та безпеки руху. При поданні на конкурс «старих» автобусів претендент може програти. Такі заходи стимулюють оновлення автопарку.

– 22 договори, розірвані з перевізниками 2013 року за порушення ними чинного законодавства України в частині якості послуг, є своєрідним показником роботи, – говорить О. Гайдук.

Однак зі збільшенням плати міг би покращитися й сервіс, вважає Ганна С. У маршрутках №25 вона безуспішно пред’являє водіям своє посвідчення ветерана праці, що дає право на безплатний проїзд. Її відсилають на маршрут соціального автобуса № 60. Він на все хороший, але ходить рідко. А ввечері не працює взагалі. На пільговий рейс потрібно потрапити за розкладом, як на електричку. Тому для пільговиків, що користуються маршруткою після 20.00, неминучий скандал з водієм. Іноді вони волають до совісті, вимагають поваги до закону, іноді викликають міліцію. Але частіше платять, як усі, бо нервів обстояти своє право бракує.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті