За підсумками конкурсу «Найкращий працівник Держгірпромнагляду», проведеного цього року, серед переможців було названо головного державного газотехнічного інспектора територіального управління в Одеській області Євгена Аношкіна. Вже багато років його робота пов’язана з об’єктами підвищеної небезпеки. Це людина, що знайшла свій шлях у житті й вірна своєму покликанню.
Євген Вікторович родом із Приморського краю. Батько був військовим будівельником – працював на об’єктах для підводних човнів. Родині довелося поїздити по країні, поки, нарешті, не оселилися в Одесі. Тут Євген вступив до Одеського інженерно-будівельного інституту й закінчив його, ставши фахівцем із теплопостачання та вентиляції.
Про охорону праці, техніку безпеки він чув з дитинства, скільки себе пам’ятає. Батько, яким він дуже пишається, постійно розповідав про те, до яких наслідків призводить недотримання найпростіших вимог безпеки. У будівельних військових частинах охорона праці – болісне питання, адже туди потрапляють люди, що не мають базової освіти та не пройшли добору до бойових частин. Тому втлумачити їм, що дотримання вимог безпеки збереже їм життя, дуже складно. Запам’ятався випадок, розказаний батьком: солдат, що возив палі на вантажівці, зупинив транспорт на узбіччі й не встановив при ньому аварійних знаків. На вантажівку наїхала інша така ж. Відбулася аварія, внаслідок якої загинули обидва водія.
Трагедія запам’яталася на все життя. І в пригоді став урок із неї: у процесі будь-якої роботи найголовніше – щоб люди, які її виконують, залишилися живі та здорові.
Закінчивши інститут і одержавши диплом, Є. Аношкін був направлений за розподілом до міста Суми, де працював начальником аварійно-диспетчерської служби ВО «Сумигаз». Доводилося неодноразово виїжджати на розслідування аварійних ситуацій, нещасних випадків, пов’язаних із використанням газу в побуті. Особливо запам’яталися випадки отруєння людей вигарним газом. Люди гинули в себе вдома через порушення при використанні димоходів і вентиляційних каналів.
Трагедії та нещасні випадки – це завжди тяжко й боляче. Але вони допомагали молодому працівникові зрозуміти на все життя, що питання безпечної роботи людей мають бути скрізь найпершими й головними.
Знання, здобуті в інституті, а також досвід, набутий у ВО «Сумигаз», стали в пригоді Є. Аношкіну, коли він почав працювати в Одеському гарнізоні, а потім у спеціалізованому військово-будівельному управлінні Одеського військового округу виконробом із монтажу газових систем. Роботи вистачало. Споруджували житлові будинки, котельні, газифікували їх. Тут довелося приділяти пильну увагу технічному станові димоходів і вентканалів, а як це застосувати на практиці, Аношкін уже добре знав.
Вельми важливою була й робота з людьми. Багато які робітники трудилися у відриві від виробничої бази, і з боку виконроба за ними були потрібні постійний нагляд, уважне ставлення до дотримання вимог охорони праці.
– Людей у нас працювало дуже багато, – згадує Євген Вікторович, – але виконробів, які кваліфіковано займалися газифікацією, було лиша два: Іван Іванович Хоменко і я. Хоменко був старший за мене й досвідченіший, тому я чимало чого в нього навчився.
Наприклад, до роботи ставитися відповідально. На об’єктах знали: Аношкін промахів у питаннях безпеки не пробачає. Завжди запитував суворо, але й пояснював, чому потрібно дотримуватися вимог. І люди розуміли його, намагалися працювати без порушень. Тепер
Є. Аношкін згадує: хоча в ті роки робота була дуже напруженою, аварій та нещасних випадків не було.
Євген Вікторович працював у тісному контакті з територіальним управлінням Держміськтехнагляду. Відповідальність, старанність молодого фахівця були оцінені керівництвом управління, і 1985 року його запросили на роботу інспектором. Відтоді промислова безпека стала турботою Є. Аношкіна. Якщо раніше він займався експлуатацією житлових об’єктів, цивільних споруд, то тепер під його наглядом опинилося багато промислових об’єктів: підприємства з потужним газовим господарством, технічними печами, ливарним устаткуванням.
– Що було вдіяти? – посміхається Євген Вікторович. – Довелося засукати рукава й опановувати нову спеціальність. Став вивчати нормативні документи, Закон «Про охорону праці».
В опануванні нової професії інспектору-початківцеві допомагали тоді начальник теруправління Ю. Карпенко, головний інспектор І. Лопатюк, начальник інспекції А. Некрасов. Анатолій Іванович Некрасов вплинув на стиль роботи нового інспектора. Він читав кожен його припис, редагував його, зазначав, на які проблеми потрібно звертати підвищену увагу, якими документами керуватися.
Вимогливість, принциповість інспектора Є. Аношкіна, знання теорії, вміння спілкуватися з людьми не залишилися без уваги. Невдовзі він став головним газотехнічним інспектором в інспекції нагляду в газовому комплексі та у хімічній промисловості.
Начальник інспекції В. Трофимов вважає, що порядність, чесність, висока професійність, повага до людей – усе це приваблює людей до Євгена Вікторовича, який неодноразово заміняв начальника інспекції, коли той був у відпустці. У будь-якій справі він насамперед покладається на власний досвід і діє відповідно до плану: спочатку аналізує роботу, розробляє завдання, а потім шукає шляхів їх виконання.
У колективі знають, що Є. Аношкін завжди дає корисні поради з питань охорони праці, допомагає, але може й суворо покарати за порушення.
А інакше й бути не може. У головного газотехнічного інспектора понад 250 піднаглядних підприємств, серед яких близько 130 газифікованих котелень Одеської тепломережі, Одеської ТЕЦ, устаткування підвищеної небезпеки в «Одесагазі», Іллічівському морському торговельному порту. На підконтрольних об’єктах за роки його роботи не було аварій та нещасних випадків, і в цьому заслуга інспектора. Є. Аношкін завжди може знайти підхід до керівника підприємства, його працівників. Він добре знає виробничі процеси, технологічні регламенти, нові технології й постійно підвищує свій професійний рівень.
– Мене досі вражає стиль роботи Іллічівського судноремонтного заводу, – розповідає він. – Попри те, що це потужне підприємство, насичене небезпечними виробництвами, на ньому не було нещасних випадків і аварій. І це тому, що там було своє бюро технічного нагляду – інспекція в мініатюрі, інженери якої займалися питаннями охорони праці впритул, і кожен вів свою ділянку. Їхня робота була спрямована на запобігання нещасним випадкам, аваріям. Це підприємство наразі в занепаді, але є надія, що воно ще повернеться до нормального життя.
Є. Аношкін бере активну участь у семінарах з охорони праці. У його найближчих планах – проведення таких заходів у районах області із залученням представників райдержадміністрацій із метою забезпечення стовідсоткової перевірки технічного стану димоходів і вентканалів житлових будинків і комунально-побутових об’єктів, яких під контролем інспекції на території області понад дев’ять тисяч.
У вільний від роботи час Євген Вікторович займається виноградарством. Виноград – рослина вибаглива, потребує не просто уважного догляду, але й знань. Тому й на цій ниві Євгену Вікторовичу доводиться вивчати багато спеціальної літератури. Як він любить говорити, вчитися ніколи не запізно. Але зате й виноград, що його Аношкін приносить до інспекції, славиться на все теруправління: гарні великі грона так і світяться, а смак – непередавано ніжний.
Багато уваги Євген Вікторович приділяє й родині, яка постійно відчуває його піклування, підтримку.
Є. Аношкіна можна впевнено назвати людиною захопленою. До будь-якої справи він ставиться відповідально, серйозно. За вагомий внесок у реалізацію державної політики в системі охорони праці та промислової безпеки, багаторічну сумлінну працю, високу професійність він був нагороджений почесними грамотами Держгірпромнагляду і територіального управління. А цього року йому присвоєно звання найкращого працівника Держгірпромнагляду.
