Родина є джерелом сили й упевненості у завтрашньому дні. Коли батьки особистим прикладом програмують дітей на подальше життя. У родині Мироненків, в якій сьогодні три офіцери, так й сталося.
Родинний фотознімок династії Мироненків я зробив в Одесі, біля стели на честь військових льотчиків, під час святкування Дня Повітряних сил. Як з’ясувалося пізніше, родина Мироненків авторитетна серед військовиків. Й невипадково.
Грамотні й відповідальні фахівці цінуються в будь-якому колективі. А вони такими якраз і є! Справжні офіцери. Тож бойовий льотчик-винищувач підполковник у відставці Олександр Мироненко недарма пишається своїми дітьми. Вони сумлінні, надійні й відповідальні люди.
Збулася заповітна мрія Мироненка-батька: старший син Андрій і донька Тетяна стали справжніми офіцерами, молодша Віра присвятила своє життя медицині.
В той же час всі вони дружно заявляють, що в їхніх успіхах значна заслуга люблячої, турботливої мами й дружини Тамари Олексіївни.
Гучні й мелодійні переливи дзвінка на вході. Двері відчиняються. На порозі вона, берегиня родинного вогнища. Гарна зачіска, приємна усмішка. Таке враження, ніби жінка готувалася до зустрічі. А, може, вона просто звикла завжди бути в формі? Адже коли поряд велика родина, це, погодьтеся, багато до чого зобов’язує.
На столі свіженька випічка, варення й чай.
– Діти й онуки постійно приїздять до нас в гості, тут стає галасливо й весело, – розповідає Тамара Олексіївна. – Та я й не люблю тиші. Звикла, що в домі часто багато людей.
В тому, що з’явилася родина Мироненків, «винуватцем» став випадок. Тоді Тамару, молоду дівчину, в громадському транспорті міста Харкова захистив від хуліганів молодий офіцер в льотній формі. Так й познайомилися...
– Я в свого чоловіка закохалася з першого погляду, – згадує Тамара Олексіївна. – Мужній вродливий льотчик, справжній герой справив на мене неабияке враження. Серце тьохнуло – саме він!
Весілля відіграли через два тижні, – згадує Тамара Олексіївна. – Воно було галасливим, веселим.
А вже незабаром молода офіцерська родина раділа народженню первістка – сина Андрія. Перший зубчик, перший крок, перший клас. Перші труднощі й перші прикрощі. Все в їхньому житті було першим, яскравим і зворушливим.
З народженням доньок Тетяни й Віри – клопотів побільшало. І, як часто трапляється в родинах військовиків, лягли вони передусім на плечі мами. Тамара Олексіївна не жаліла сил: адже чоловік і діти були сенсом її життя.
Смачно нагодувати, помити й попрати. Зв’язати теплі шкарпетки і рукавички. Перевірити уроки. Уміти поговорити. Нехитрі жіночі турботи, які займають левову частку й ніколи не завершуються.
– Мої діти росли щирими й ласкавими, – розповідає Тамара Олексіївна. – Я вчила їх бути працелюбними й відповідальними людьми. Намагалася навчити їх добрим вчинкам. Якщо виникала яка-небудь проблема, спочатку з’ясовували, у чому справа, а вже потім – висновки.
Але сказати, що майбутніх офіцерів в родині не карали, то це покривити душею. В родині, де батько військовий пілот, а мати педагог намагалися якомога більше часу проводити разом. Мироненки побували практично у всіх куточках України. Відпочивали в Криму і Карпатах. Офіцерські діти разом з батьками об’їздили чимало військових гарнізонів, росли допитливими й веселими. Любили екскурсії на військовий аеродром. Спостерігали разом з татом за віражами літаків в небі. Тетянка навіть в свої чотирнадцять років здійснила три стрибки з парашутом. Тож і не слід дивуватися тому, що син й донька обрали для себе офіцерську службу.
– Ні, за дітей, коли вони поряд з батьком, я ніколи не боялася, – зізнається Тамара Олексіївна. – Мій Олександр Петрович дуже освічений спеціаліст. А ще він чудовий батько й чоловік. За ним як за кам’яною стіною.
Те, що у Мироненків останнє слово залишається за батьком, тут навіть і не приховують. Вважають, що так і повинно бути. Саме чоловік бере на себе відповідальність за розв’язання всіх проблем. А жінка створює надійний тил, куди завжди є бажання повернутися.
І хоча діти живуть давно окремо, у квартирі батьків вони бувають досить часто. Це ще раз підтверджує, що Тамарі Олексіївні вдається зробити свій дім затишним і гостинним. Вона справжня офіцерська дружина. Ця жінка з тих, хто вміє любити й чекати, з тих, кого люблять. Не за щось, а просто так. Тільки тому, що вона – дружина й мама.
