Щороку одеські (і не лише) студенти зобов’язані проходити медогляд. У призначений день скасовуються усі заняття, і молоді люди юрбою йдуть виконувати такий собі квест щодо збирання лікарських печаток.

– Усе починається біля кабінету терапевта: студентам видають картки зі списком необхідних фахівців. Наступне завдання – відстояти чергу до каси. Кажуть, без «доброчинного внеску» у розмірі двадцяти гривень ніхто про скарги не запитає. Далі займаєш чергу до усіх необхідних кабінетів, розташованих на різних поверхах поліклініки. Тепер головне – періодично бігати й перевіряти, наскільки близько підійшла черга. Пропустиш – наша пісня гарна нова, починаєш її знову. А якщо встигнеш, то цілком можна укластися у три години. З усіма печатками й підписами повертаєшся до терапевта. Потім з почуттям виконаного громадянського обов’язку йдеш додому. Тільки всю зворотну дорогу не полишає відчуття абсурдності того, що відбувається, – ділиться одна з моїх однокурсниць.

– Медогляди потрібні, – впевнена секретарка одного з факультетів Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського Марина. – Існує велика кількість захворювань з прихованими симптомами. У студентів під час подібних заходів виявляли туберкульоз. У таких випадках беруть академічну відпустку. На час перебування у відпустці студенти з таким діагнозом мають право на матеріальну допомогу в розмірі п’ятдесяти відсотків від одержуваної ними стипендії.

Важко не погодитися з доводами Марини. Виявлення туберкульозу на ранніх етапах дуже важливе для успішного лікування. Тільки не флюорографією єдиною славиться медкомісія.

– У мене проблеми із серцем, – говорить майбутній філолог Рита. – Та за всі роки ніхто не виявив у мене якихось відхилень.

– А мені гінеколог поставила неправильний діагноз, – скаржиться її однокурсниця Яна. – Було сказано, що я серйозно хвора. Якщо я зараз же не почну лікуватися, то це загрожує видаленням молочної залози. Я проконсультувалася у інших фахівців, які нічого жахливого не виявили. З того часу минуло два роки. Я, як бачите, жива-здорова. Спілкуючись з іншими дівчатами, довідалася, що в тому кабінеті майже в кожної другої виявляли страшні хвороби. При цьому дівчатам «ненав’язливо» рекомендувалися недешеві ліки. Як правило, діагнози не підтверджувалися при огляді в інших гінекологів.

– Для мене день медогляду означає свободу від пар, – ділиться випускник медучилища, а нині студент медичного університету Вадим. – Ці заходи покликані виявити захворювання. Погодьтеся, наш народ не піде до лікаря з доброї волі. Його потрібно привести. Навряд чи здивую когось історією, коли людина лежала вдома кілька днів з гострим болем у животі, думаючи, що отруїлася (ми ж ще самі собі прекрасні діагности!), а потім потрапила на операційний стіл у критичному стані. Тож медогляди однозначно потрібні. Єдине, що не влаштовує в подібних заходах, так це недостатня організованість і швидкість самого огляду. Лікарів надовго не вистачає: часу обмаль, людей багато, ставлення поверхове, обставини напружені.

Ось таке бліц-опитування вийшло. Висновків кілька. Відзначимо, що медогляди в нинішньому вигляді далеко не такі, як мають бути. Підкреслимо – здоров’я учня, по суті, справа рук його самого: не вдоволений результатом медогляду – звернися до інших фахівців. Згадаємо, що захворювання простіше попередити, ніж лікувати. Тому стежимо за здоров’ям і нагадуємо рідним людям, що проходити обстеження хоча б два рази на рік необхідно!