Якщо країна переживає складні часи, то в маленькій державі тварин і птахів минулого року було чимало радісних подій.
Зміни на краще почалися із благословення, даного митрополитом Одеським та Ізмаїльським Агафангелом комунальній установі «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення», говорить його генеральний директор Ігор Бєляков. Уперше за 91-річну історію існування звіринця на землю, яку він займає, складено державний акт. Юридично закріплено і передачу зоопарку частини території колишнього трамвайного депо. Більше ніхто не зможе відняти в зоопарку жодного квадратного метра. Одночасно припинено наполегливі спроби перенести вольєри за межі міста.
На сесії міськради ухвалена і вже почала здійснюватися програма розвитку та реконструкції «Зоопарк-100» на 2013 – 2022 роки, щоб до вікового ювілею установи вирішити необхідні питання капітального будівництва. Пройшов експертизу проект створення заповідної території.
– 4,5 мільйона гривень, виділених минулого року з міського екологічного фонду, дозволяють зоопарку жити, а не ледве виживати, як колись. Важливою економічною складовою є також доходи від продажу вхідних квитків, – говорить Ігор Володимирович. – При встановленні ціни дотримуємося балансу між можливостями громадян платити за відвідування зоопарку та його господарськими інтересами, що вимагають коштів. Додаткові збори дають атракціони та акції, організація конкурсів і свят, проведених у руслі просвітницької роботи. Ми також вдячні одеситам, які взяли на себе всі проблеми щодо утримання окремих тварин, які особливо полюбилися їм.
Звичайно, це не звільняє дирекцію від мрії про міцнішу матеріальну базу. Крім стандартних для кожної установи, величезною статтею витрат є закупівля корму для вихованців. Витрат потребує і енергозабезпечення: зимові вольєри опалюються п’ятьма котельнями. Не завадили б додаткові кошти на наукову роботу, яку активно провадять наші фахівці. Минулого року зоопарк удостоєно Диплома Міністерства екології та природних ресурсів України в номінації «Кращий зоопарк в Україні» серед семи подібних за статусом. Вийшло у світ ювілейне п’яте видання дослідницьких статей, написаних співробітниками «Екологія, навколишнє середовище та природокористування в Україні» (етап 2013 р.).
І все ж таки гордістю зоопарку є те, що у минулому році дали приплід 37 видів рідкісних тварин. Навіть такі, які в неволі практично не розмножуються. Народилося лоша зебри, з’явився на світ скунс, є дитинчата в леопардів, маленьких китайських оленів-мунтжаків.
Знаковим став вступ у 2013 році Одеського зоопарку до Євроазійської асоціації зоопарків, що дозволяє обмінюватися тваринами. Із цим вже не марна надія на спонсора, який забезпечить довезення з Індії слона-самця, який скрасить самотність овдовілої слонихи Венді.
Для неї холодним є навіть такий м’який грудень, який був минулого року. Тому її надворі не видно, вона гріється в опалювальному приміщенні. У напівсонному стані бурі ведмеді. Для справжньої сплячки, як у лісовому барлозі, занадто тепло. Разом з тим, противитися велінню природи та не спати кошлатий Поль теж не в змозі. Вийде він із критого вольєра, понюхає і піде до дружини Фені відлежувати свої ведмежі боки.
Леопарди далекосхідні південної зими не бояться. Плямистий Оскар лежить у клітці, схрестивши лапи. Дві самки від нього відселені до іншої клітки. Ось він і красується хутром, дражнить одеських модниць.
Патагонську маару привезли до наших країв з Південної Америки. Вона адаптувалася до чорноморського клімату. Своєрідність цих тварин, схожих на великих зайців з маленькими вухами, у тому, що вони, утворивши пари, не розлучаються ніколи, зберігаючи одне одному вірність.
Єнотоподібній собаці із сусідньої клітки чужі сімейні справи не цікаві. Вона взимку замала пухнату шубу і гордо демонструє дороге вбрання.
– А цей аравійський вовк – мешканець лише Аравійського півострова. І тепер – нашого зоопарку, – показує сірого, що снує туди-сюди, директорка з питань науки і стратегічних досліджень Ольга Павлова. – Щодо величини морди в нього дуже великі вуха. Його передали нам із приватних рук. Красунчика вигодували із соски в домашніх умовах, і він майже ручний, дуже ласкавий до людей.
Однак ікла в аравійського вовка такі ж великі, як і в представників зграї степових вовків, які гуляють у віддаленому вольєрі. Нагодовані, спокійні, але відчувається, що в ліс дивляться. Взагалі хижі тварини ніколи не приручаються до кінця. Навіть невинному на вигляд маляті – тхорові домашньому (фретці), схожому на плюшеву іграшку, теж у рот палець не клади – вкусить!
Тигриця Тайга захоплена обідом: коли гризеш ситну кістку з м’ясом, нікого кусати не хочеться.
Верблюди, інші копитні почуваються добре. Тупотять по утрамбованому ними ж майданчику коні Пржевальського і поні. Напередодні року Синього дерев’яного коня вони найпопулярніші вихованці. Козеріг гнівно вдарив закрученими рогами по прутах. Теж, очевидно, нагадав, що він персоніфікує зодіакальний знак даного місяця, і повернувся до глядачів… коротким хвостом. Повні ясла у так званої сірої української худоби. На подібних волах чумаки возили сіль із Таврії та нашої Одещини. Сучасним українцям цих могутніх биків показують як особин рідкісної породи. Вони мирно жують солому, але бувають шаленими в люті.
Хто їх, здавалося б, злить? Виявляється, в історії зоопарку був випадок, коли відвідувачі кинули зебрі яблуко, утикане голками. Бували й інші неприємні моменти, пов’язані із довірливістю тварин до своїх «старших братів».
В орнітологічному секторі галасливо.
– У великих птахів, що утворюють пари восени, закінчується шлюбне токування, захоплення території. А взимку підвищується активність: починається сезон взаємного звикання один до одного, щоб навесні вивести пташенят, – говорить завідувач сектору хижих птахів Віктор Пилюга.
У січні гніздяться орлани-білохвости, степові орли, стерв’ятники, ворони, що накопичили жирові запаси. Тому можуть висиджувати яйця навіть у снігопад. Співробітники готують їм сідала із довгих гілок та підкидають дрібні прути як гніздовий матеріал.
Пройшовши етап любовної гри, готові до розмноження пугачі. У бажанні зберегти генофонд рідної фауни зоопарк вже три роки співпрацює із Нижньодністровським національним парком з реінтродукції цих птахів у живу природу. Тобто, відповідно до програми «Пугач», їх вирощують в Одеському зоопарку, а навесні відпускають на волю до дністровських плавнів. А людям – радість. Адже людина за своєю прадавньою суттю не може жити окремо від світу тварин.
