Через одеський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка пройшли кілька епох. Ще до заснування міста тут була земляна фортеця. Місце для неї вибирав О.В. Суворов. Він затвердив план і керував будівництвом. Фортеця проіснувала з 1793-го по 1811 рік.
Сам же парк був закладений 1875 року Григорієм Григоровичем Маразлі – спеціально до приїзду імператора Олександра II. 7 вересня 1875 Маразлі ознайомив государя з проектом і попросив дозволу назвати парк його іменем – Олександрівський. Цар того ж дня особисто посадив там перше дерево (дубок). Воно росло поруч із Олександрівською колоною, поки 1918 року браві революціонери не зрубали його.
У 1910 році на території парку відкрилася Фабрично-заводська, художньо-промислова та сільськогосподарська всеросійська виставка. Було виставлено багато тисяч експонатів із усіх кінців імперії та з-за кордону. Виставка мала такий успіх, що її продовжили ще на один сезон. Був вибудований цілий квартал із павільйонами. Події, що відбувалися там, висвітлювалися двома спеціально створеними газетами. А кореспондентами були Купрін, Бунін і Аверченко. Завдяки виставці в Одесі була запущена перша лінія електричного трамваю: стара конка не могла впоратися з потоком людей, що прагнули потрапити до парку.
3 липня 1910 року з майданчика в Олександрівському парку злетів над морем Сергій Уточкін на своєму аероплані. Він перетнув затоку і приземлився в Дофінівці.
30 квітня 1920 року Олександрівський парк був перейменований на парк ім. Шевченка. Тут було проведено одні з перших у місті комуністичних суботників. Щоправда, невдовзі парк знову стали йменувати Олександрівським, і ім’я Шевченка він остаточно здобув тільки 1946 року. В 1930-ті та повоєнні роки парк був значно розширений і оновлений: з’явилися естради, літні кінотеатри, кінолекторій, бібліотека, шахово-шашковий павільйон, дитмістечко, спортивні майданчики, атракціони, танцмайданчики. Це було одне з найпопулярніших місць серед молоді. Був побудований стадіон «Чорноморець» (відкритий 1936-го), який у різний час називався «Стадіон ім. С.В. Косіора», «Стадіон парку імені Шевченка», «Центральний стадіон «Харчовик», «Стадіон «Авангард», «Центральний стадіон Чорноморського морського пароплавства». Зараз це сучасна спортивна арена. Згідно зі спогадами старожилів, у день футболу до парку, як і зараз, їздили з усіх кінців міста – транспорт був забитий. В 60-ті роки двері трамваїв практично не закривалися й на східцях вагонних майданчиків гронами висіли вболівальники. Це було справжнє свято для одеситів, відгомони якого не вщухали ще тиждень після матчу. Про нього говорили на Привозі, Дерибасівській та Молдаванці; у дворах і на роботі.
Знаменитий «Зелений театр» просто неба на 4500 місць був відкритий 1936-го. Тут у різний час виступали Леонід Утьосов, Аркадій Райкін, Тарапунька та Штепсель, Едіта П’єха, Михайло Водяний та інші. На жаль, зараз від театру залишилися руїни, а його територія перебуває у приватній власності.
У парку розташоване священне для нашої пам’яті місце – Алея Слави, створена на честь 20-річчя визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників. Там же спочивають останки героїв оборони Одеси. Наприкінці Алеї споруджено 21-метровий гранітний обеліск – пам’ятник Невідомому матросові.
Біля головного входу до парку з боку вул. Маразліївської стоїть пам’ятник видатному поетові та художникові Т.Г. Шевченку. Він був споруджений до 150-річчя поета, 1964-го, але відкритий тільки
1966-го. До 1965 року в парку вже стояв один пам’ятник Шевченку – біля Ланжеронівської арки. Спеціальним розпорядженням його перенесли до селища Шевченка Ленінського (тепер – Суворовського) району, де він є донині.
Особистість Тараса Шевченка не уникла певної ідеологізації радянською владою. Цікаво, що в інтерв’ю газеті «Чорноморська комуна» від 1979 року тодішній в.о. директора парку Микола Гліб-Кошанський відзначив, що це пам’ятник великому українському поетові-демократові. У такому статусі шанували поета в ті роки.
Є плани щодо реконструкції та впорядкування парку. Провадиться розробка концепції та вирішується питання про фінансування робіт.
На додачу до кафетеріїв, атракціонів, у парку нещодавно став діяти танцмайданчик «Вогні маяка», де проводяться дитячі та молодіжні свята, дискотеки, концерти, виставки, ярмарки та кінопокази.
…Кажуть, що в одному з куточків парку була верба, яка проросла з гілочки, посадженої Т.Г. Шевченком у фортеці на півострові Мангишлак, де він перебував у засланні. Колись гілочку привезли з Казахстану письменники Одеси на спомин про великого Кобзаря. Може, це лише гарна легенда, а може – свідчення любові до великого поета.
