Якщо є талант, а до нього ще й працьовитість, то людина розкривається в усій своїй красі та широті. Саме такою є Міла Орлова. Живопис додає їй життєвої радості, Міла Володимирівна живе мистецтвом. У її роботах ми не побачимо наслідування відомих художників, це цілком самобутня творчість. Полотна пройняті любов'ю і добротою, вони незмінно знаходять відгук у серцях людей. Це і пейзажі, написані олією, і квіти, виконані гуашшю та аквареллю, і ікони, і портрети.
Її пейзажі – достовірні, життєствердні, повні світла. Найкрасивіші краєвиди рідного краю – українські хати, берізки, квітучі луги – це втілення любові художника до батьківщини.
Народилася Міла Володимирівна у вересні 1987 року в Комінтернівському. З дитинства любила малювати. Захопленню сприяла й витончена майстерність її тітоньки Люби, яка надихала своїм талантом маленьку художницю. Серед найперших робіт була розмальовка печі у стилі українського орнаменту.
Згодом Міла вступає до професійного художнього училища ім. Грекова.
Пам'ятає, як під час навчання односельці попросили її намалювати родове дерево однієї з багатодітних сімей. Розмір цієї картини – чотири квадратні метри. Зображено 12 дітей, 80 онуків і 82 правнуки. Цей твір був занесений до Книги рекордів Гіннеса України.
У студентські роки захопилася портретом. З'явилася ціла серія – олівцем, аквареллю, пастеллю. Міла Володимирівна вважає портрет одним із найскладніших жанрів. Розповідає, що кожну вільну хвилину приділяла йому увагу, аж поки досягла майстерності.
Досить короткого погляду, щоб зрозуміти: майстрині вдалося вловити характер людини, її внутрішній стан, настрій. Портрети підкуповують трепетною ліричністю, безпосередністю.
Одна з робіт Міли Володимирівни Орлової представлена в адміністративній будівлі Комінтернівської районної ради у вигляді дошки біля зали урочистої реєстрації шлюбів.
Зараз мета – виконати малюнок на скрипці, виготовленій 1979 року.
Якщо в душі народилася ідея – творчу людину не зупинити. Вона працюватиме невтомно.
