Галя 1966 року закінчила місцеву загальноосвітню школу із золотою медаллю. Для випускниці Барановської відкривалися широкі перспективи щодо вибору професії. Вирішила стати лікаркою. Але не встигла вчасно здати до інституту необхідні документи. Проте відступати було не в характері юної полісянки. Подалася до Одеси, де золоту медалістку з радістю прийняли до медичного училища №2, яке 1969 року Барановська закінчила з відзнакою. Відтоді й досі працює в Одеській обласній психіатричній лікарні №2.
Незабаром Галина Петрівна, по одруженні Ільїна, відсвяткує 45-річчя своєї трудової діяльності в цій медичній установі. Останні 17 років вона обіймає тут дуже відповідальну посаду головної медичної сестри. Їй підпорядковані не один десяток фахівців середньої медичної ланки.
Можна було б багато говорити про професійні, організаторські здібності Галини Петрівни. Бо працюючи близько півстоліття в медичній установі, вона сповна віддається обраній справі життя, завжди активна і в громадській роботі, користується заслуженим авторитетом у колективі. І найкращим свідченням того, серед інших численних відзнак за сумлінну та багаторічну працю в царині медицини, є присвоєння Ільїній почесного звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України».
Медсестра психіатричної клініки не вписується у традиційний стереотип працівниці звичайної лікарні. Їй слід бути психологом, вона щомиті мусить бути готовою до екстремальних ситуацій, уміти запобігати їм, не завдавши шкоди хворому. А це дається не кожному. Саме тому ці безцінні якості передають молодим колегам досвідчені фахівці середньої ланки лікарні. Не один десяток молодих спеціалістів виховали та підготували до самостійної трудової діяльності старші медсестри, які належать до золотого кадрового фонду установи.
Ще будучи студенткою медучилища, Галина Петрівна співала у вокальному колективі під орудою тодішнього студента Одеської консерваторії, а з роками знаного та улюбленого народом композитора-пісняра, народного артиста України, незмінного художнього керівника Поліського ансамблю пісні й танцю «Льонок» Івана Сльоти. Митець виявив у студентці Барановській неабиякий хист до вокального співу і згодом запрошував її до праці в професійному колективі. Проте Галя не зрадила омріяній професії. А вокальні, та ще й з часом проявлені поетичні здібності, сповна використовує під час різноманітних громадських урочистих заходів, коли трапляється нагода – в родинному колі.
Ільїна вважає себе щасливою людиною. Має вірних друзів, разом із чоловіком Миколою, який, на жаль, уже відійшов у вічність, виростила прекрасного сина Вадима. А онуками Ігорем і Романом пишається понад усе.
