Їхали закохані… розлучатися
…До рейсового автобуса на Болград сіла молода пара.
– Ти паспорти не забула?
– Ні, у сумці. Жоро, а нас точно розлучать без проблем?
– Вмить! Це якщо є діти, тоді починається тяганина через суд, а так – заяви напишемо й за місяць справу зроблено. Взагалі ми з тобою, коли розписувалися, просто лоханулися. Наші сусіди навіть і не думали ходити розписуватися.
– Це Танька з Миколою, у яких двоє дітей?
– Так. Коли вона народила першого, написала, що чоловіка в неї немає, показала чистий паспорт і оформила допомогу. Потім народився другий – те ж саме. І тепер Танька, як непрацююча мати-одиначка, щомісяця одержує тисячу з копійками.
– Отже, це за рік – 12 тисяч?! Просто так? Можна купити холодильник і машину-автомат.
– Та що завгодно! Щоправда, якщо мати-одиначка офіційно влаштовується на роботу, допомога знижується до трьохсот із копійками. Але ці гроші теж на дорозі не валяються.
– І скільки років можна одержувати таку допомогу?
– У тім-то й фішка – поки дитині не виповниться 18 років, а якщо вступить навчатися – до 23-х.
Обговорюючи свої плани, закохана пара, що планує в перспективі мати дітей і при цьому намірена розлучатися, викликала справжній шок у пасажирів автобуса, які мимоволі чули розмову. Літні люди здивовано переглядалися: що у світі діється? На автостанції Болград жінка середніх років, сходячи з автобуса, не витримала: «Оце номер! Невже немає жодного контролю?»
Ошукано вісім разів?
…Років зо два тому я робила репортаж із приймальні голови Болградської райдержадміністрації. Запам’яталася чорнява жінка у строкатій довгій спідниці – мати вісьмох дітей. Заявивши, що вона – мати-одиначка, вимагала забезпечити її пільговим газом.
Судячи з документів, у яких усі вісім дітей значилися за одним батьком, чоловік, хоч і громадянський, у жінки є. Ну, не божевільна ж вона, щоб народити вісім разів поспіль, не маючи моральної й матеріальної підтримки чоловіка! Не важко було здогадатися, що статус матері-одиначки – фікція для одержання соціальних виплат і пільг.
Згідно з вітчизняним законодавством, кожній матері-одиначці держава подає допомогу, виплачуючи щомісяця щонайменше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На сьогодні це 309 гривень на дитя до шести років і 385 гривень – від шести до вісімнадцяти. Це гарантовані мінімальні виплати всім, навіть заможним бізнес-вумен. Якщо ж жінка не працює, то допомога зростає відповідно до 516 і 643-х гривень на місяць. Не складно порахувати, що мати-одиначка з однією дитиною за 18 років коштує державній скарбниці як мінімум 70 тисяч гривень.
Якщо жінка справді піднімає дитину сама, то, звичайно, святий обов’язок суспільства їй допомогти. А якщо суспільство ошукують?
Щоб здобути статус матері-одиначки та відповідну соціальну підтримку держави, жінці досить заповнити заяву встановленого зразка, де вона зазначає, що виховує дитину сама, копію свідоцтва про народження дитини, де в графі «батько» стоїть прочерк, і ксерокопію паспорта без позначки про реєстрацію шлюбу.
Ну й що, що діти називають його татом?..
Можливо, в мегаполісах проблематично помітити обман, але у провінції, у маленьких містечках і селах, де всі знають одне одного, фікція – на долоні.
Ми спробували з’ясувати, чи було на практиці, коли в разі оформлення фіктивного статусу працівники служби соціального захисту встановлювали істину й виплати з бюджету припинялися? Аж ніяк!
Так, можна провести серію рейдів, комісійно зафіксувати перебування чоловіка в домівці матері-одиначки, те, що вона разом із ним господарює та виховує дітей. Однак жінка наполягатиме: вона запросила даного громадянина скопати їй город або обрізати виноградник. То й що, що діти називають його татом? Дитина – нетямуща, вона в кожному чоловікові бачить тата.
Соціальні служби вдавалися до спроб встановити істину, закликавши у свідки сусідів. Але ще ніхто не погодився письмово підтвердити те, що жінка бреше, – не хочуть псувати відносини.
Теоретично вивести фіктивну матір-одиначку на чисту воду можна шляхом проведення ДНК-аналізу. Тільки от хто ж погодиться на цю процедуру, та ще й оплатить її?
І ось результат: оформлення зазначеного статусу у нас у країні поставлено на потік. Фахівці стверджують: за останні десять років кількість матерів-одиначок в Україні зросла в понад 20 разів!
Риба гниє з голови
На наш погляд, ця проблема лежить не тільки в економічній, але й у моральній площині. Адже одна з умов – згода чоловіка, щоб у свідоцтві про народження його дитини в графі «батько» був поставлений… прочерк. Ми провели невелике опитування: як представники сильної половини ставляться до цього?
– Ми шість років живемо разом – і нам не потрібна печатка в паспорті, – говорить Вадим. – У нас двоє прекрасних дітей, і кому яке діло, як заповнені їхні свідоцтва про народження? Моя совість чиста: я виконую свій батьківський обов’язок – працюю, іноді підробляю, у вільний час гуляю з дітьми. А те, що дружина значиться матір’ю-одиначкою і одержує допомогу… А нумо по-чесному: ви палаци президента й генпрокурора бачили? Риба гниє з голови. То в чому ж ви нас дорікатимете? В тому, що неможливо жити на ті гроші, які називаються зарплатою?
– За якісь триста гривень відмовитися від права називатися батьком?! Особисто я – нізащо! – говорить Олег, що виховує сина. – Так, гроші в наш час на дорозі не валяються, і ніяка сотня в сімейному бюджеті зайвою не буде, але… Уявіть ситуацію: дитина підросла, розглянула своє свідоцтво про народження, підійшла до тата й запитує: «А чому замість тебе – прочерк? Ти взагалі хто такий?»
– Я навіть не можу собі уявити ситуацію, щоб я напередодні весілля своїй Галці сказав: «Знаєш, люба, не розписуймося; коли у нас народиться дитина, підеш і скажеш людям, що ти матір-одиначка, і за це ми будемо одержувати допомогу». Та моя Галка відразу б виставила мене за двері! – говорить Микола, що виростив із дружиною двох дітей. – Я не розумію жінок, які фактично заміжні, але погоджуються на статус одиначок. Вони що, не розуміють, чим ризикують? А раптом чоловік піде до іншої? Адже жінка в цьому разі не буде мати прав на аліменти, а діти – на спадщину від батька.
Замість післямови
…Біля управління соцзахисту пригальмував фольксваген – 27-річна жінка в шкіряному пальті привезла необхідні довідки. Як самотня мати чотирьох дітей вона одержує від держави 1314 гривень на місяць, допомогу на одну дитину до трьох років – 440 гривень і одноразову допомогу в розмірі 1497 гривень. Разом щомісяця 3250 гривень із державної скарбниці. Трудової книжки в неї немає й ніколи не було.
Антоніна БОНДАРЕВА,
власкор «Одеських вістей»
