Чи триватимуть початі в галузі реформи, зокрема, в портовій сфері? Цим питанням був зустрінутий вже 20-й за період незалежності міністр інфраструктури України Максим Бурбак, який прибув до Одеси на церемонію нагородження переможців сьомого Національного морського рейтингу за підсумками минулого року.
– Реформу портового господарства зупиняти не можна. І ми будемо всіляко підтримувати її просування, – відповів він. – Дев’ять минулих місяців показали необхідність подкоригувати низку позицій. Це стосується розподілу фінансів таким чином, щоб частина грошей залишалася в портах на розвиток.
Новий міністр обізнаний про складнощі економічного характеру в галузі. Падають обсяги вантажів, які перевалюють у портах, галузь здає свої рубежі в конкурентній боротьбі. Повернення втрачених вантажопотоків стає усе проблематичнішим. Більшість причалів не ремонтувалися як мінімум 23 роки. Для багатьох портів козирем у залученні інвестора могло б стати днопоглиблення акваторії, але далеко не всім відпускаються на це кошти.
Є нарікання на створену згідно з реформою управлінську структуру – Адміністрацію морських портів України. Наприклад, за те, що причали здаються в приватне користування, фінансові потоки йдуть в АМПУ, а із загального гаманця немає потрібного виділення коштів на інфраструктуру.
Основними причинами розладу в галузі М. Бурбак вбачає тотальну корупцію, домінування держави, відсутність умов, які б надійно захистили гроші інвестора. Погляд міністра не оптимістичний, але об’єктивний. Поки що за 9 місяців у портах України не реалізовано жодного проекту. Але він заявив про свій намір зустрітися зі значними інвесторами на експертній нараді, обговорити їхні пропозиції.
– Але й вкладник капіталів повинен зі свого боку гарантувати дотримання пророблених правил ринкової гри. Якщо він виконує обіцянку привести в порт прибутковий вантаж, йому – «зелену» вулицю. Але нею має бути зустрічний рух по обидва боки,– сказав керівник транспортного відомства.
Перших немає і аутсайдерів – теж?
Неоднозначність оцінки ролі АМПУ в портовій галузі відзначив і віце-президент «Асоціації морських портів України» Василь Зубков, який був присутній на заході. Безперечно лише те, що в особі цієї надбудовної структури реалізована давня необхідність розподілу господарських та управлінських функцій у портах.
– До реформи портові збори поєднувалися у загальну суму, гроші з якої найчастіше списувалися не за цільовим призначенням. Тепер же при централізації всіх портових коштів простежується їхній розподіл конкретний на розвиток акваторії або конкретно – причалів, – говорить В. Зубков. – Виділення із загальної скарбниці дають можливість розвиватися всім портам. Усувається домінування великих портів і неможливість вийти із цейнтноту їх малим «колегам».
Із цього приводу у директора Іллічівського морського торговельного порту Юрія Крука сумніви. Дане підприємство сьогодні гучніше від усіх заявляє про недоліки реформи. Порт обмежений у можливостях саме через принцип централізації коштів, проголошений законом про порти, згідно з яким підприємство не може розпорядитися заробленими грішми. ІМТП втратив основні статті доходів, а, крім того, повинен платити за користування причалами, інфраструктурою.
Якщо вдуматися, чи не відбудеться внаслідок відмови від «фінансової диспетчерської» поділ портів на лідерів і скромних аутсайдерів, яким ніхто не подасть руку допомоги? Колектив ІМТП ставить перед Міністерством інфраструктури питання лише про перегляд такого підходу, за якого одні порти одержують вагомі інвестиції і розвиваються. А інші залишаються навіть без тих коштів, які вони генерують як портові збори.
М. Бурбак згодний із пропозиціями галузевиків переглянути однозначність застосування такого механізму залучення інвестора, як концесія, про яку говорить закон. Можна звернутися до орендних відносин, створити змішані форми власності. На порядок денний виносяться питання приватизації порту або навіть галузі.
Не можна не враховувати з рахунків і складнощі нинішньої політичної ситуації. Обережність іноземних інвесторів цілком виправдана: хто зараз погодиться брати на себе ризики?
На жаль, не всі інвестори поділяють точку зору про те, що в портах потрібно зберегти соціальний сектор. В українських портах тенденція збереження всіх робочих місць дотримується свято. Якщо дотримуватися європейського зразка, довелося б скоротити і звільнити не менше третини членів трудових колективів.
Що буде з портами Криму?
– П’ять портів, розташованих на півострові – частина України. І вся нерухомість та об’єкти інфраструктури – українські. Із приводу утворення там якихось нових структур ми звернулися до Генпрокуратури, – сказав М. Бурбак.
Поки що випадання із загальної технологічної системи поставлення до причалів і вивезення вантажів стає їхньою проблемою. Кримським портовикам буде складніше виживати, тому що вони зможуть перевалювати лише імпорт. Експортувати із Криму нічого. А чи знайдеться для п’яти портів, що відділилися, транзит, це – питання. В Асоціації морських портів України вважають, що вся їхня перспектива – працювати лише на забезпечення власних потреб на шкоду розвитку. Україну ж це звільнить від потреби витрачатися на їхнє виведення з економічної депресії.
