У фондах Одеського історико-краєзнавчого музею зберігається чимало унікальних документів про відновлення мирного життя в місті.
Вже другого дня після визволення Одеський поштамт відновив свою роботу. Того ж дня на вулиці міста вийшли перші листоноші. У документі збереглися їхні прізвища: Шумак, Фелюк, Безпалько, Бусько, Свиридов та інші.
З 11-го по 24 квітня по місту було організовано 139 доставочних дільниць і встановлено 28 поштових скриньок. Усього через чотири дні після визволення Одеси було відкрито перше після Головпошти 26-те відділення зв’язку. Воно й понині розташоване там – на розі вул. Катерининської (тоді – Карла Маркса) і Ланжеронівської (Ласточкіна). До кінця місяця число відкритих відділень зросло до 29 у межах міста та 12 у селах Одеського району (на той час частина прилеглих до міста населених пунктів становила т.зв. Одеський приміський район). А до 1947 року загальна кількість відділень зв’язку зросла до 55.
У перші місяці після визволення міста труднощі були з усім. Не вистачало мішків для складування і транспортування листів. Але одесити не розгубилися і за п’ять днів (!) зібрали по зруйнованому місту 1 500 мішків, яких вистачило на якийсь час для забезпечення транспортування пошти. На цьому проблеми не закінчилися: як повідомляє документ, «через відсутність транспорту обмін пошт із міськими та сільськими відділеннями спочатку здійснювався пішки».
Майже одразу був налагоджений щоденний повітряний обмін поштою з Москвою через Київ і Харків. З районами області зв’язок здійснювався також літаками, а пізніше і потягами.
Чи не найважливішим починанням одеських поштових працівників була організація дошки розшуку родичів та дошки, де люди залишали свої прізвища і адреси. Ці заходи дали можливість багатьом тисячам громадян розшукати своїх родичів та знайомих.
