Капуста і... мир

Останнім часом на бессарабських ринках ранню капусту можна придбати всього по 

3 – 5 гривень за кілограм. Торік у цю ж пору року качани продавали у три рази дорожче. Так, покупець радий, а от виробники ранніх овочів – у збитку... 

Тут народжуваність перевищує смертність

Село Новосільське Ренійського району – один з тих населених пунктів півдня Одещини, жителі якого грунтовно займаються виробництвом овочів. Теплиць тут немає тільки у немічних стареньких, але ті, хто не може обробляти грядки, здають свої городи в оренду сусідам або родичам. 

Завдяки тому, що люди з власної ініціативи налагодили виробництво, Новосільське, на відміну від багатьох інших сіл, є благополучним – народжуваність тут перевищує смертність. 

– У Новосільському живуть 3,5 тисячі чоловік, – розповідає сільський голова Михайло Миколайович Лучку. – Працездатного населення у нас – 2,5 тисячі чоловік. У базовому сільгоспкооперативі, на компресорній станції й у бюджетній сфері зайнято близько п’ятисот чоловік, ще стільки ж студентів. Якщо б не городина, без роботи й засобів до існування залишилися б півтори тисячі жителів села! 

Сезон починається в листопаді

Виробництво ранніх овочів – процес трудомісткий і витратний.

– З листопада по лютий включно цілодобово чоловік топив грубку в парнику, де ми посіяли насіння, – коротенько розповідає про процес медсестра Ірина Вранчан. – Які б не були морози, а температура під плівкою не повинна бути нижчою за плюс десять градусів. У нас пішло дві тонни вугілля, а це понад три тисячі гривень. Наступний етап – пікіровка, тобто пересаджування сіянців у стаканчики. Для цього потрібно придбати гній або торф, який іде по 300 гривень за мішок. Пікіровка потребує багато робочих рук, але, щоб не наймати помічників, ми із сусідами кооперуємося й допомагаємо один одному. Чоловіки змішують перегній із землею, заповнюють стаканчики, а жінки розсаджують. Щоб ви уявили обсяг роботи: ми з чоловіком закупили тільки для капусти 11 тисяч стаканчиків. А це, до речі, ще 1,3 тисячі гривень. Рулон плівки для однієї теплиці – 3 тисячі гривень, а у нас їх три. А ще треба придбати селітру, приблизно на 2 тисячі гривень. Дуже дорого коштують отрутохімікати для захисту рослин від комах і хвороб. У цьому сезоні зросли на 60 – 90 відсотків ціни на насіння. Так, якщо за тисячу насіння помідорів торік ми платили 800 гривень, то нині – 1500 гривень! Тобто одна насінинка гібридного сорту томату – 1,5 гривні! 

До перерахованих вище витрат необхідно додати бензин, електроенергію на підкачування води для поливу, придбання системи краплинного зрошення. А скільки трудових затрат! Коли взимку тиждень бушували снігопади, новосельці не спали – ночами вони очищали від снігу тендітне покриття теплиць, де під поліетиленовою плівкою вже зеленіла розсада. 

– В останніх числах квітня ми зняли три тонни капусти, – продовжує Ірина Вранчан. – І якщо торік на травневі свята ми здавали її оптом по 9 гривень, то цього року, незважаючи на те, що одержали врожай на два тижні раніше, продавали по 2 – 2,5 гривні за кілограм. Одне діло виручити 27 тисяч, друге – 7 тисяч. Наші витрати не окупилися. Попереду ще помідори й перець, але чи вдасться заробити на інших культурах, зараз ніхто не може сказати. 

Попит є – ціни немає

У центрі Новосільського цілодобово стоять вантажні мікроавтобуси. Це – перекупники, посередники між виробником і оптовим покупцем. 

Попит на ранні овочі є – ціни немає. Чому? Як пояснюють перекупники, у минулому частину продукції вони возили на одеські ринки, але основні партії йшли в село Великі Копані, що на Херсонщині – там розташований найбільший у країні оптовий овочевий ринок. І якщо в минулі роки на цей ринок прибували сотні хур з російськими номерами, то цьо­го року немає жодної. 

От і виходить, що через політичні перипетії в Україні, ескалацію напруженості відносин із сусідньою державою, виробники ранніх овочів втратили зовнішній ринок збуту. 

Скоротилися обіги й на внутрішньо­му ринку, адже життєвий рівень більшості населення України падає. Дорожчає все – комунальні платежі, транспортні витрати, товари першої необхідності, тут, як кажуть, не до жиру, точніше, не до ранніх овочів. 

Хто в листопаді минулого року, коли засівалися парники, міг припустити, що так обернуться справи? І товар вироблений, причому, швидкопсувний. Достигла капуста, наприклад, може чекати на корені максимум тиждень, а на прилавках качани мають товарний вигляд 2-3 дні. Щоб реалізувати врожай, доводиться знижувати ціни. 

Є «зайві ланки»

– Намагаємося не опускати рук, – говорить один з господарів теплиць Василь Кокош. – Раніше це виробництво приносило дохід. Якщо в 2011 році у нас із дружиною було три теплиці, то тепер їх дев’ять. У їх спорудження вкладені великі гроші, ми розраховували на те, що буде віддача.

Жителі Новосільського за минулі роки домоглися значного прогресу в овочевій галузі, деякі теплиці обладнані системами опалення – як наземними, так і під ґрунтом. Це дозволяє «видавати на гора» свіжу продукцію вже в перших числах квітня. Єдине, що потрібно сьогодні новосельцям, як і багатьом іншим селам Одещини, населення яких опанувало премудрості вирощування овочів під плівкою, – стабільність у країні й дружні взаємини із сусідами, потенційними покупцями південного продукту. 

Однак є проблеми, які можна розв’язати й на регіональному рівні.

– Було б розумно створити додаткові оптові овочеві ринки, щоб постачати овочами всі регіони України, – вважає сільський голова Михайло Лучку. – Це дозволить виключити дві-три явно зайві ланки в ланцюжку «виробник – покупець». Гроші, які сьо­годні «накручують» дрібні перекупники, дісталися б виробникові. Зараз, наприклад, ми очікуємо 15-тонну хуру, яка забере частину капусти й кабачків для однієї з мереж супермаркетів, і цей покупець пропонує вищі закупівельні ціни. 

Новосельці й сьогодні не чекають біля ринкового моря погоди: ті, у кого є особистий транспорт, самостійно відвозять продукцію до Одеси, де продають оптовикам. Клопітно, ризиковано, але в більшості випадків це дозволяє виручити за товар трохи більше коштів. 

Якщо в цьому сезоні витрати не окупляться, якщо городники не одержать винагороди за те, що гнули спини, – чекай у перспективі скорочення виробництва. А де нашим селянам шукати роботу? В Італії? У Португалії? У Туреччині? У Росії?..

Выпуск: 

Схожі статті