При зустрічах із ветеранами серед інших звучить побажання, щоб їх вшановували та згадували не тільки в пам’ятні дати.
Можливо, саме тому до генерал-майора у відставці Григорія Трояна гості прийшли вже після того, як відбулися заходи з нагоди Дня Перемоги. Радник голови Одеської облради Ігор Маципура, директор Одеського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Микола Глембовський і його заступник Олександр Степаненко, голова Одеської обласної ради ветеранів Олексій Гурський, голова Одеської міської секції ветеранів війни-однополчан Микола Лейфура прийшли до ветерана з теплими словами вдячності, квітами та подарунками.
Від імені голови облдержадміністрації Ігоря Палиці Олексій Георгійович Гурський вручив Григорію Леонтійовичу іменний годинник.
– Мушу відзначити, що голова облдержадміністрації зустрівся з ветеранами вже на третій день свого перебування на посаді. Відбулася докладна бесіда, яка тривала близько трьох годин, замість зазначених півтора. Ми обговорили важливі плани і, впевнений, скоро почнемо реалізувати їх, – підкреслив О. Гурський.
За щедрим столом, любовно накритим дочкою Григорія Леонтійовича Галиною, точилися неквапливі розмови, згадувалися далекі події воєнних років, імена друзів юності…
– Молодь нині заплуталася… – промовив хтось…
– Не погоджуся, – заперечив Олександр Степаненко. – Сьогодні не всі молоді люди розгублені, не всі ховаються. Є ті, хто твердо хоче служити в армії своєї Вітчизни. Вони відверто заявляють про це. І готові захищати свою землю й родини.
– Радий це чути, – посміхнувся Григорій Троян. – Ви знаєте, а я дуже багатий. У мене п’ятеро правнуків. Мені б дуже хотілося, щоб вони зростали у квітучій Україні…
Замість P.S.
Якось моторошно стало від того, що чоловік, який потрапив на війну курсантом, по закінченні її став генералом, удостоєний багатьох нагород, серед яких орден Вітчизняної війни I ступеня, орден Богдана Хмельницького I ступеня, два ордени Червоної Зірки, медалі Жукова, «За бойові заслуги» та багато інших – побоюється за мирне майбутнє своїх правнуків. «І якщо що…» просить зарахувати його до лав добровольців: піде навчати молодь битися – або сам поруч із усіма… Як у суворі сорокові…
