Складається враження, що після суперечок про авторство винайденого колеса сфера обслуговування автобусами пасажирів стає другою вічною темою. До обговорення актуальних проблем роботи українських автостанцій і автовокзалів цього разу долучилися виконувач обов’язків директора ПАТ «Одесавтотранс» Василь Пеньковський і виконавчий директор ПАТ «Одесавтосервіс» Вануш Ванян.
На автовокзалі сьогодні до 100 перевізників. Але всі як один беруть на борт «зайців» без оформленого квитка, пасажири сідають в автобус у місцях, де це не передбачено. Нарешті, третім типовим порушенням є відмова водіїв обслуговувати пільговиків.
Щоб закрити питання нелегальних перевезень, потрібно посилити контроль над автобусами на маршруті, вважає В. Ванян. Тобто – збільшити кількість перевірок, санкції мають відчутніше позначатися на кишені водія, що порушив правила. А принциповість і непідкупність контролерів має зрости. Апогеєм покарання може стати, на думку директора, позбавлення автопідприємства ліцензії на перевезення пасажирів.
При цьому багато які користувачі автотранспортом самі згодні їхати без квитка, заплативши водієві готівкою. Тільки в разі такого усного «міжсобойного» договору пасажир виявляється незахищеним законом. Зокрема, втрачає можливості в аварійному випадку одержати страховку. При ДТП це дає можливість водієві, винному в її скоєнні, уникнути відповідальності перед безбілетником. З погляду податківців, наявні доходи, що проходять «повз касу». Так само загрожує неприємними наслідками висадження пасажира в довільній точці траси.
Далі промовці навели довгий список порушень, якими грішать перевізники. Серед них – небажання водіїв заїжджати на проміжні автостанції, відхилення від маршруту «на прохання кума», недотримання графіку руху. Перевізники нав’язують автостанціям умови, за якими ті змушені продавати пільговикам обмежену кількість квитків.
Проте обидва директори погодилися, що у автобусників є причини уникати пасажирів пільгової категорії, оскільки держава всупереч обіцянці не компенсує автопідприємству гроші, витрачені на обслуговування пільговиків.
Не зовсім об’єктивна аргументація на користь того, що на обладнаних автостанціях пасажир одержить усі комфортні компоненти сервісу. Туалети на стоянках платні, причому їх відвідування досить дороге: до 3 гривень за вхід. Навіси від дощу нерідко протікають, а самі зупинки продуваються всіма вітрами. Квитки придбати в касах не завжди вдається. Наприклад, на автостанції в Роздільній у касі дають квиток без печатки автопідприємства. Такий папірець із «відксереною» цифір’ю, будучи докладений до відрядного листа, не є для бухгалтерії підставою до реальних виплат за проїзд. А їхати треба! Тому проїзд без проїзних документів за згодою влаштовує й водіїв, і пасажирів.
Не всі автостанції можуть похвалитися наявністю пандусів для інвалідів-візочників.
Водії зізнаються, що у автобусів типу «богдан» такі ходові якості й так розташований центр ваги, що при швидкості близько 60 кілометрів за годину на віражі вони перевертаються. Але автостанції приймають машини, перевезення пасажирів на яких заздалегідь відомо що небезпечне.
