57 днів захищали східний кордон у районі пункту пропуску Довжанський під Луганськом одеські прикордонники. Про виконання ними свого військового обов’язку на брифінгу розповіли учасники операції – підполковники Андрій Білобородченко і Олександр Демченко.
Понад три тижні вони перебували у блокаді, зазнаючи постійних обстрілів артилерії та мінометів. З ними були армійські десантники. Разом училися виживати в найскладніших умовах.
– Спочатку лічили вибухи, збивалися в рахунку після двох сотень. Обстріл справляє великий психологічний вплив. Здавалося, кожен снаряд летить у тебе, – згадують прикордонники.
Непросто було почати спілкування з місцевим населенням. Багато які жителі того району були здивовані, коли прикордонники стали з ними спілкуватися російською. І дали їм дозвіл на збирання врожаю. Один раз на поля полетіли снаряди, але, на щастя, у комбайни жоден із них не влучив.
Провіанту в даному секторі було накопичено досить. Але кожен виїзд по воду скидався на бойову вилазку. Бочку супроводжували по п'ять БТР-ів. Пізніше з'явилася можливість качати воду зі свердловини.
...Прикордонники рятували своїх товаришів, відкопували завалених землею в окопі, незважаючи на розриви мін. Лікар, хоч і був поранений, відмовився їхати. Його собачка Жужа, яка передчувала початок обстрілу за півгодини, стала легендою. Лікар полишив пункт тільки разом з усіма, коли надійшла команда відійти на інші рубежі. Довжанський був перетворений на купу руїн і металобрухту, перебування там стало неможливим.
Ішли по прихованих маршрутах, їхали вночі з вимкненими фарами.
На запитання про кількість загиблих підполковники не стали відповідати.
– Час підрахунку загиблих іще не настав, – сказав О. Демченко. – Це число змінюється щодня. Тому зарано ховати. Одного бійця всі вважали вбитим, потім зниклим безвісти. Але виявилося, що він неушкоджений. Просто їде в кузові іншої машини. Інший знайшовся пізніше, він був поранений, але живий. Йому надано медичну допомогу. Мабуть, у тих, хто був у «котлі», сильні ангели-охоронці.
Крім бажання розповісти про пережите, метою брифінгу було змінити ставлення до української армії, допомогти в розумінні суті гарячих подій. І здобути іншу перемогу – в інформаційній війні.
Офіцери схудли, змарніли. За їхніми словами, тепер навіть ляскіт дверцят автомобіля, схожий на постріл, змушує миттєво мобілізувати волю. Але люди військові чекають нових наказів. І знову готові стати за командою до зброї.
