Привести до європейського зразка приміську територію, що прилягає до поїзних колій, твердо має намір головний ревізор із безпеки руху поїздів і автотранспорту Одеської залізниці Рудольф Мелкумян.
У перспективі він ратує за наведення такого ж ладу на всій довжині залізничного господарства аж до Вапнярки, що складає 305 км. Починати ж доводиться на прилеглих ділянках – із усунення проблем, пов’язаних із фактором аварійності. Так, корпуси колишнього заводу ім. Січневого повстання сьогодні напівзруйновані. Питання про зміцнення будівель не порушується, бо колись багатий завод сьогодні розграбований, занедбаний, і неможливо відшукати його хазяїна. Знести стіни полишених цехів міська влада не береться. Це потенційно могла б зробити своїм коштом залізниця. Зараз вона домагається дозволу на демонтаж ветхих заводських будівель, але до консенсусу з мерією ще далеко. Поки що, щоб уникнути загрози обвалу старих стін на рейки, адміністрація Одеської залізниці дала машиністам вказівку знижувати швидкість потягів на цій ділянці до 40 км/годину.
Цей захід іде врозріз із сучасними тенденціями збільшення швидкості пасажирських потягів з 100 до 140 км/годину. Порушується питання про низку маршрутів, наприклад, від Одеси-Головної до Києва, а також до Дніпропетровська і, можливо, до Харкова, на яких мають працювати тепловози з іще вищими швидкісними параметрами. З 25 червня комісія Одеської залізниці предметно вивчає дане питання.
– Члени комісії почали з того, що пішки пройшли по шпалах від вокзалу до станції «Застава-1». І на власні очі побачили всю непривабливу картину на залізничних коліях, – говорить Р. Мелкумян.
Він просить зупинити роз’їзний дизель із представниками ЗМІ і звертає увагу на блоки бетонного паркану, що покосилися, покручені іржаві ворота на в’їзді до промоб’єднання «Стальканат-Силур», пророслі дикі дерева-«чумаки» і чагарники, що підступають майже до самих шпал. Така ж «краса» і вздовж заводу залізобетонних конструкцій. Тяжке враження від огляду недоглянутої території посилюється на наступній зупинці повідомленням про те, що жителі довколишніх будинків скидають зі схилів на рейки будівельне сміття, дошки, шини, а часом і поламані холодильники та старі газові плити. Це зобов’язує колійників до особливої пильності. А оскільки зону по обидва боки колії розширити неможливо, залишається сподіватися на те, що й у громадян буде відповідальне ставлення до безпеки руху мимохідних потягів.
Дизель пригальмував біля платформи «Поїзна». Прилегла до неї тилова частина розчищена від бур’яну та метрового шару сміття, поверхню вирівняно і охайно засипано гравієм.
Чергова зупинка – біля Горбатого (Баронівського) мосту. Якщо вигляд платформи, за словами головного ревізора, досить облагородити, то міст – у процесі реставрації. Силами Одеської залізниці, бо більше ніхто на підтримку цього вікового шляхопроводу грошей не дає.
– До споруди потрібно докласти руки. Зрізано й утоплено в бетон верхні частини подовжніх рейок для твердості проїзної смуги мосту. Заїжджати на нього стало легше. Екскаватори знімають зайвий ґрунт зі схилів, що прилягають до кінцевих опор моста. Нарешті, понад 20 тонн сіро-білої фарби пішло на те, щоб освіжити балки, що утворюють міст. Сподіваємося встигнути дофарбувати його до закінчення теплого сезону. Поставимо нові щити з боків, щоб відгородити пішоходів від електроліній. Одне слово, осучаснимо! Перед мостом уже споруджено плиту, на якій буде піднято православний хрест, – говорить Р. Мелкумян.
Для естетичнішого вигляду міських відтинків магістралі він вважає важливим стерти вуличний «живопис» графіті, яким строкато розмальовано стіни вздовж колій.
А для безпечного руху пішоходів – переобладнати переїзди. Вже встановлено світлофори на Кінному переїзді в районі Сьомої Пересипської. Те, що люди ігнорують застережні сигнали і квапляться перебігти колію перед електричкою, що насувається, – тільки гідне жалю свідчення їхньої культури руху по місту. Може, щось змінить нагадування про те, що узимку там «товарняком» було збито дівчинку Дашу, коли вона перетинала шлях вантажному потягові, не бажаючи почекати, коли він пройде. На щастя, її відкинуло на траву і вона залишилася жива.
Реконструюється також переїзд Воронцовський на станції «Одеса-Мала». Там теж будуть установлені світлофори зі світлодіодними покажчиками для пішоходів.
Обновляється вокзал на станції «Одеса-Головна», провадиться ремонт 8-ї колії.
Важко вести переговори з підприємствами, пояснює Р. Мелкумян, що вповільнює темпи здійснення задуманого. Їхні директори погоджуються з необхідністю прибрати ворота, полагодити паркани. Але не мають грошей. Залізниця всі витрати бере на себе. Тому, скільки часу потрібно буде для перебудови, поки що уточнити не вдається. Але наміри залізниці – залізні.
