1 вересня пролунав шкільний дзвінок, діти сіли за парти і розгорнули старі підручники, а педагоги, у буквальному значенні цього слова, поставали на старі рейки методик викладання предметів, які не змінювалися давно. Безумовно, таке зауваження на адресу української педагогіки можна вважати досить різким, але не голослівним, оскільки вітчизняна система поки що не може похвалитися пластичністю і швидким впровадженням новітніх, зокрема, і закордонних, систем освіти. І все ж таки багато новаторів сподіваються, що рано чи пізно наші школярі будуть легко спілкуватися декількома іноземними мовами, а інші країни будуть для них не просто книжковими та журнальними картинками.
Чи існують методики, які дозволяють втілювати усе це в життя. Я розмовляю з філософом, педагогом, автором теорії рівнів абстрактного інтелекту та співавтором школи творчого розвитку особистості через освоєння стихій і культур, одеситом, а нині громадянином США Яковом Фельдманом.
– Якове Адольфовичу, Ви приділяєте особливу увагу вивченню іноземних мов. З якого віку це необхідно робити?
– З народження. Перебільшую трохи, але із двох років точно. Що відбувається зараз: дитину намагаються навчити тієї ж англійської, а не треба її навчати! З нею потрібно гратися в іноземну мову! І не боятися, що це шкідливо для її психіки. Я часто чую: «Вони російською погано говорять, а ви хочете, щоб вони ще англійською заговорили!» Такий старий підхід я спостерігав навіть у школах раннього розвитку! Знання декількох мов повинно стати для дитини нормою, як дихати. Ми з дружиною свого часу розробили методику «казка-театр», вистави з елементарними реченнями англійською, французькою... Такі конструкції дитина запам’ятовує легко і просто, головне завдання розвинути її слух і бажання говорити. Через кілька днів діти самі беруть участь у таких виставах, стають стихіями природи: водою, повітрям, відчуттями. Завдяки казкам пізнають культуру різних країн.
– В одному з інтерв’ю Ви говорили, що виховувати потрібно не лише дітей, але й батьків, і навіть бабусь…
– Так. Батьки повинні знати систему Монтесорі. У нас же дотепер її не знають і не вивчають належним чином вихователі та педагоги молодших класів. Але без неї не можна! Ця унікальна система здатна зробити з маленької людини особистість, розв’язувати проблему вибору. Знаючи цю систему, батькам буде легше зрозуміти свою дитину. Поки що наші батьки переходять у крайнощі з крайнощів: або ж повна заборона всього, або ж повна вседозволеність.
Упевнений, що система Монтесорі веде до розвитку геніїв. А щодо бабусь, тут інша проблема, вони йдуть у вихованні второваною стежкою: «це не можна», «тут не стій», «туди не ходи», «не чіпай», підсумок: нинішні діти це просто терплять, оскільки їм усе це чуже, але не сприймають ці жорсткі постулати, звідси і конфлікти поколінь.
– Ви розробили методику «чотирьох китів», на яких повинна стояти педагогіка. Що це за «кити»?
– Здоров’я, спілкування, творчість і культура. Дитина повинна одержати інформацію про них через символи, простір, час і рольові системи. Розшифровую: з дитячого садка дитина повинна знати, що її оточує, відчувати час, знати, що таке простір і розуміти суть рольових ігор – родина, держава. Кожний шкільний предмет насправді несе в собі всі ці «чотири кита».
– Але, мені здається, усе це є й зараз?
– Так, але «ніби». Дитина закінчує школу, і в неї зовсім вилітає з голови елементарне з фізики, хімії, математики. Ви добре пам’ятаєте теорему Піфагора? …Отож. Не треба «ніби», а потрібно справді реально давати знання. І зробити це набагато простіше, ніж ви думаєте. Є так звані «ЗБЖ»– базові поняття забезпечення безпеки життя. І вони є в кожному предметі. У кожному окремому віці потрібно давати дитині чіткий набір знань, які потім знадобляться, і неодноразово. Тоді вона не буде увесь час запитувати: «А навіщо мені це знати?»
– Ви писали про так зване змішане навчання в молодших класах, де воно застосовується і чи успішно?
– В Америці вже існують школи, де молодші класи створено за принципом «змішаного навчання». Це величезний клас, який подумки, а іноді ширмами розподілено на кілька зон: комп’ютерна, ігрова тощо. Як такої програми шкільної тут не існує, але є етапи, які повинна пройти кожна дитина і здати тест. Не здаєш, повертаєшся на попередній рівень і так доти, доки тест не буде пройдено. Мені здається, що це оптимальна форма навчання малят, саме так вони і пізнають світ.
– Давайте ще трохи уточнимо методику викладання мов…
– Коли я говорю про базові поняття забезпечення безпеки життя, то вони є і у вивченні іноземних мов. Дітей навчають всьому, але вони елементарно не можуть поговорити на вулиці, сказати, що їх хвилює, озвучити прохання тощо. Так, ті, кого батьки відправляють на додаткові курси до приватних педагогів – говорять, говорять і ті, хто має можливість жити за кордоном, але йдеться про всіх. І майбутній офіціант, і майбутня продавчиня зелені, і майбутній професор – усі повинні знати та говорити іноземною мовою. Це не прерогатива окремого класу суспільства. Тому спочатку потрібно дати дітям «розмовлялку», не звертаючи уваги на неправильно виставлений час або ж погану вимову. А вже потім, коли мову буде опановано вухом, давати граматику, а не навпаки, як робиться повсюдно. І потім запам’ятайте: фраза «якщо ви неправильно вкажете час дієслова, або ж неправильно вимовите слово, вас не зрозуміють» – фраза бездарних вчителів. Вас зрозуміють, якщо захочуть зрозуміти. Тому не соромтеся говорити неправильно, головне говоріть.
– Що ще припускає методика вивчення мов?
– Спілкування. Діти повинні спілкуватися зі своїми однолітками за кордоном. Це має бути загальнонаціональна програма обміну школярами із державним фінансуванням.
– Те, що Ви пропонуєте запровадити – це всеукраїнська програма? У Києві про неї вже знають?
– Так, я запропонував свою програму на розгляд до нашого (американець Фельдман залишається одеситом – авт.) Міністерства освіти і науки. Гадаю, що зараз саме час створювати щось нове, позитивне, адже суспільство до цього готове, а діти й поготів.
Коли верстався номер...
За інформацією департаменту освіти і науки облдержадміністрації, до Одеської області надійшли підручники для шостих класів, які найближчим часом будуть у навчальних закладах.
Досі учні користувалися електронною версією, розміщеною на сайті Центру освітніх комунікацій.
Цього року розроблено відповідний електронний репозитарій – http://ua.lokando.com/start.php
