Минуло п’ять років з того часу, як я повернувся з гучної, багатоликої Одеси до відносно тихого, затишного Ізмаїла, де кожен третій – пенсіонер. Час від часу надумую привід, щоб відвідати Навчальний центр Українського Дунайського пароплавства. У вампірізмі не помічений, але щоразу заряджаюся позитивом, дивлячись на молоді, енергійні обличчя курсантів, що так органічно поєднуються із суворим виглядом їхніх наставників. Так, у Навчальному центрі УДП кипить життя. Не безглузда, показушна офісна суєта, а справжнє ділове пожвавлення.
Але сьогодні я тут не просто для того, щоб побачитися зі старими друзями, – сьогодні я у справі. Як не нагадати читачам про тих, хто готує моряків до так званих позаштатних ситуацій!
Ось і кабінет нашого героя – Артема Костянтиновича Оніщука. Можна знати людину не один день, обговорювати з нею новини, говорити про спорт, про температуру води в Дунаї, але кілька фактів з її біографії змушують подивитися на співрозмовника по-новому. Тридцять років служби у Військово-Морському флоті, з них двадцять – на Півночі. Кадровий офіцер, цим усе сказано. Таких от сьогодні і не вистачає в українській армії.
А після закінчення служби у ВМФ Оніщук вже понад двадцять років працює в Навчальному центрі пароплавства старшим інструктором. Випускник Львівського пожежно-технічного училища, він, на відміну від сумнівних генералів-скороспілок, пройшов шлях від лейтенанта до підполковника, бував у таких халепах, після яких йому можна сміливо довірити підготовку моряків. Це стосується й заходів щодо боротьби з виниклою на судні пожежею, і, що не менш важливо, запобіжних заходів. І все це робить наш герой щодня просто, дохідливо, без всілякого піару, показного героїзму. Ветеран, причому діючий. Це як раніше в спортивних колах існували два визначення – майстер спорту та діючий майстер спорту. Якщо ветеран гідний поваги, то діючий ветеран – і поготів.
Додам, що в одній зв’язці з Артемом Оніщуком вже не один рік працюють ще двоє досвідчених інструкторів-рятувальників, обидва Ігори – Сотничук і Батенін. Навчають управляти рятувальними шлюпками, плотами, боротися за живучість судна, особисту безпеку членів екіпажу. Словом, як у пісні Висоцького «Человек за бортом»: «Мне тянут руки, души, папиросы. Мне бросят круг спасатели-матросы».
На завершення не можна не сказати, що всією цією стрункою, налагодженою структурою з підготовки та навчання майбутніх і справжніх моряків керує досвідчений педагог, чудовий спортсмен і не менш чудова людина Микола Семенович Чернцов.
