Золоті гори рису і не лише

От так штука: навесні перед офісом СВК «Маяк» площу застелили новим асфальтом! Як відомо, цієї пори року сільгосппідприємства знімають зі своїх рахунків усе до копієчки, вкладаючи гроші в посівну. Деякі, щоб купити пальне та насіння, змушені брати кредити. А Костянтин Олексійович Мица, керівник «Маяка», не лише дав полям необхідне, та ще й красу наводить?! Знаєте, скільки зараз асфальт коштує?

…З раннього ранку в кабінеті голови вирують пристрасті. Чути навіть крізь щільну оббивку дверей – вирішуються численні виробничі питання. Тим часом у приймальній Костянтина Олексійовича збираються «ходоки». Хтось із пайовиків СВК «Маяк» зайшов виписати висівки, хтось – ягня на ювілей. Є прохання про допомогу у представника профтехучилища, а чоловік у спортивному костюмі прийшов зі списком футбольної команди – треба відправляти хлопців на змагання. Усі питання в кабінеті Костянтина Олексійовича зазвичай вирішуються позитивно – СВК «Маяк» міцно стоїть на ногах і є одним із найуспішніших сільгосп­підприємств Кілійського району.

Гарантія успіху – високий професіоналізм. Досить сказати, що в цьому кооперативі працює п’ятеро агрономів! Саме фахівці і злагоджений колектив механізаторів забезпечують високу культуру землеробства. У СВК «Маяк» одержують стабільно високі врожаї зернових. Наприклад, пшениця і ячмінь дали цього року по 38 центнерів з гектара. Однак візитна картка «Маяка» – рис. З 4,5 тисячі гектарів землі, які обробляє цей кооператив, 3 тисячі – рисові системи, експлуатація яких потребує особливих знань та матеріальних вкладень. Але саме рис – річкові перли Придунав’я дає рентабельність не менше 40%, що дозволяє СВК «Маяк» щороку оновлювати техніку, будувати та ремонтувати численні виробничі об’єкти.

– Так, сьогодні рис – культура найвигідніша, хоча з кожним роком збільшується витратна частина, – розповідає Костянтин Олексійович. – Ростуть розцінки на воду, дизпаливо, добрива, засоби захисту рослин. Якщо минулого року дизпаливо ми брали по дев’ять, то зараз по шістнадцять гривень. Аміачна селітра рік тому була по три – сьогодні по п’ять тисяч за тонну. Звідси – зростання ціни на рис. Якщо минулого сезону ми продавали рис-сирець по 4,5-5 гривень за кілограм, то сьогодні – по 6,5 гривні.

Незважаючи на те, що значна частина рису завозиться до України з-за кордону, кілійські аграрії не відчувають проблем зі збутом свого врожаю. Уся продукція скуповується місцевими ж переробними підприємствами, які з рису-сирцю одержують те, що ми бачимо на прилавках магазинів – біле зерно.

За словами керівника, уже вісім років СВК «Маяк» працює без кредитів – вистачає власних обігових коштів. Отриманий прибуток спрямовується на оновлення засобів виробництва.

– Ми цілком оновили машинно-тракторний парк, – з гордістю говорить К.О. Мица. – Лише минулого року кооператив купив ще два нових комбайни, і тепер у нашому гаражі немає старої зернозбиральної техніки. «Маяк» – один з небагатьох кооперативів, який на збирання не залучає чужі комбайни, нам цілком вистачає своїх. Також у нас на озброєнні нові трактори і «газони», які перевозять урожай з поля на тік. Крім оновлення техніки, кооператив інвестує кошти в будівництво та ремонт виробничих об’єктів. Цього року, наприклад, на току побудували навіс, щоб зерно, яке звозиться з полів, не намокало, якщо піде дощ. Цей об’єкт обійшовся нам у 1,5 мільйона гривень. Сьогодні модернізуємо на току сушарню, встановлюючи нове обладнання.

Слухаючи стриману, без емоцій розповідь виробничника, мимоволі подумалося: і чому ми уповаємо на іноземного інвестора? У нас є свої, рідні, які отриманий прибуток не виведуть на закордонні рахунки, а спрямують на подальший розвиток місцевого виробництва, платитимуть податки до бюджету і пристойну зарплату людям. Так, перерахування СВК «Маяк» до бюджетів всіх рівнів становлять 4,5 мільйона гривень на рік, середня зарплата по господарству – 3 тисячі гривень, що на третину вище за середньорайонний рівень. І, зрозуміло, кооператив цілком розраховується зі своїми 1260-ма пайовиками, кожний з них одержує по 600 кілограмів пшениці, 500 – ячменю, 100 – соняшнику, 75 кілограмів рису.

Є ще одна соціальна місія у кооперативу «Маяк» – він створює додаткові робочі місця, часом навіть на шкоду своїй економіці.

– Тваринництво сьогодні збиткове і тягне підприємство назад, – констатує Костянтин Олексійович. – Наприклад, за собівартості свинини 25-26 гривень за кілограм, ми реалізуємо м’ясо по 18 – 20 гривень. Проте, ми утримуємо до 1700 голів свиней, 300 голів великої рогатої худоби, понад тисячу овець. Справа в тому, що тваринництво – це робочі місця, а кожна людина в Кілії дорожить своїм джерелом доходів – щоб утримувати родину, ростити дітей. На сьогоднішній день на нашому підприємстві працює 280 чоловік, а це чимало. Є ще одна причина, через яку ми займаємося тваринництвом: якщо пустити поголів’я під ніж, незабаром від ферм залишаться одні руїни.

Наша розмова з Костянтином Олексійовичем постійно переривалася – на підпис голови надходили все нові й нові папери. Серед завізованих цього дня – і кошторис витрат футбольної команди СВК «Маяк» на участь у змаганнях.

– Цього року команда нашого підприємства посіла в районі перше місце! – з гордістю повідомив Костянтин Олексійович. – Ми утримуємо на півставки тренера, заохочуємо своїх спортсменів. Футбол я люблю з комсомольських часів, його розвитком займався ще будучи секретарем комсомольської організації цього господарства. Але ми не лише підтримуємо спортивний рух. Сьогодні СВК «Маяк» шефствує над кілійськими школами № 4 і № 5, допомагаємо Дмитріївському храму, районним громадським організаціям інвалідів і ветеранів – а як інакше?

…На «робочій конячці» – всюдисущій «ниві», що належить голові, ми їдемо на виробничі об’єкти. В «Маяку» – чотири мехзагони, два токи, автопарк, пекарня. Уздовж польових доріг зеленіють сходи озимини, на інших полях пасеться велика рогата худоба. На току восени – особливе пожвавлення: тут гудуть навантажувачі і снують «газони», перевозячи партії рису-сирцю на просушування. А от і гості, точніше – партнери: представники Скадовського інституту рису Української академії аграрних наук.

– А лише так – під руку з наукою, можна одержати максимально високий урожай рису, – пояснює голова кооперативу. – На наших полях науковці ведуть дослідні ділянки, допомагають нам оновлювати насіннєвий фонд, підбираючи найпродуктивніші сорти рису. Що вищий врожай – то міцніша економіка підприємства. 

Выпуск: 

Схожі статті