Коли людина іде до ресторану, насамперед вона хоче відпочити від зовнішньої суєти, насолодитися елегантним середовищем навколо та витонченим смаком страв. Лише зрідка сюди ходять тільки насититися, – для цього є інші місця. Але іноді ресторани рекомендують гарну і смачну страву під однією назвою, а коли приносять відвідувачеві, вона виявляється зовсім іншою. Дуже часто таке трапляється, наприклад, із салатами, тому що мало хто може відрізнити оригінальний «Цезар» від звичайного теплого салату.
Історичний рецепт цієї страви складається лише із трьох інгредієнтів: соусу «Цезар», листя салату ромен та сухариків. Єдине, що можна до нього додати – шматочки смаженої курки. Усе інше зайве.
У наших же ресторанах найчастіше подають цей салат у дуже дивній інтерпретації. Так, іноді додають шматочки помідорів чері, креветки, скибочки лимона, а якось я бачив там і картоплю. Чому так відбувається? Та тому, що кожна страва має свою певну вагу. І деякі ресторатори додають ці «обважнювачі». Не будете ж ви брати із собою терези. А навіть 30 грамів для салату – це дуже багато, особливо, коли вага порції – 200 грамів. Кухар додав скибочки лимону, або одну маленьку помідоринку (а вони коштують копійки) – і готово!
На жаль, ресторатори користуються цими хитрощами, і подають замість «Цезаря» звичайний теплий салат. Він може бути досить смачним, заперечувати не можна. Але це ж інша страва! То ж будьте уважними. Їжте смачно та красиво.
Дмитро Зарічанський
