Іванівська районна громадська організація «Патріот Батьківщини» з перших днів бойових дій на сході України стала на активну позицію щодо підтримки військовослужбовців. З ініціативи її членів у школах проведено кілька акцій – «Допоможи солдату», «Лист солдату» та інших. Голова організації Григорій Макаренко нещодавно повернувся вже з четвертої поїздки в зону АТО.
– Незважаючи на те, що в самому Маріуполі бойових дій немає, артобстріли околиць тривають. На блокпостах відчувається певна напруга. Але спілкування з учасниками АТО переконує, що тут сильні духом, хоробрі бійці, щирі патріоти України, – розповідає Григорій Костянтинович. – Найважливіше для військових – відчувати себе потрібними. Адже вони, ризикуючи життям, захищають не тільки цілісність України, а й наш спокій. Про наслідки обстрілів та бомбувань нагадують скрізь розбиті вікна, напівзруйновані будинки, пошкоджене асфальтове покриття.
Коли ми проїжджали головний блокпост (поворот на Маріупольський аеропорт), бачили, як місцеві жителі передають нашим солдатам пакунки з продуктами.
Нам вдалося доправити в зону АТО вкрай необхідні медикаменти, теплий одяг, взуття, харчові продукти, предмети гігієни, цигарки, воду. На кожному блокпосту нас зупиняли, перевіряли документи і вантаж, а ми пригощали військовиків водою, цигарками. Крім того, передали прикордонникам і танкістам генератори – головний засіб постачання електроенергії, адже їм часто доводиться ремонтувати бойову техніку в польових умовах. Вони також необхідні для заряджання мобільних телефонів, щоб тримати зв’язок із рідними. Дивно, але там ніхто не зважає на звуки вибухів, від яких мимоволі пригинаєшся і шукаєш, куди б сховатися. А хлопці спокійно жартують: «От бачите: на сьогодні ж дощ обіцяли, подекуди з «Градом»…
– Дуже важливо, – веде далі Григорій Костянтинович, – що до цієї справи долучилися учні. Вони не тільки зібрали необхідні кошти, але й підбадьорюють бійців своїми листами та малюнками, на яких дитячою рукою написано «Мир», «Всім військовим України», «Українському солдату», «Повертайтеся живими». Цим вони до сліз розчулили далеко не сентиментальних чоловіків. До речі, коли ти привозиш бійцю лист – для нього він дорожчий за будь-який подарунок. Це зв’язок із домом, сім’єю. І дорослі хлопці плачуть як діти, читаючи ці щирі листи чи розглядаючи малюнки. Коли один із солдатів одержав пакунка з малюнком школярки Вікторії Гросу, він дуже зрадів і вигукнув: «Мою дочку теж звати Вікторія і вона навчається в такому ж класі, що й авторка малюнка!». І не дивно, що прочитавши такі листи, бійці просять: «Дайте зворотню адресу», – щоб відповісти своїм дописувачам, поділитися наболілим і щиро подякувати за підтримку.
Пригадую, коли нещодавно команда КВК Одеського держуніверситету Міністерства внутрішніх справ зустрічалася з іванівцями, вдалося зібрати понад десять тисяч гривень, на які було придбано одяг, харчові продукти, предмети особистої гігієни, взуття для військовослужбовців. Значні суми внесли, зокрема, підприємці Юрій Садовський, Андрій Безик, Олександр Піунов, Валерій Левчиков, Михайло Шепеленко. А Юрій Володимирович Садовський допоміг не лише грішми, а й дизельним пальним для автобуса, яким ми відвозили допомогу, – розповідає голова громадської організації. – Дуже розчулило нас, коли одна літня жінка передала для солдатів 100 гривень, і ці гроші стали справжнім талісманом благодійного заходу. Адже вона їх віддала від щирого серця…
Я і мої хлопці в кожній поїздці до зони АТО отримуємо моральне задоволення від того, що виконали корисну справу. А головне – що бійці відчувають підтримку людей. На прощання вони завжди передають велику подяку всім, хто пам’ятає про них, допомагає. Тому ми розраховуємо й надалі на підтримку жителів району в цій благородній справі, бо сьогодні, як і завжди, один у полі не воїн! Солдати української армії розраховують на нас.
