Верховна Рада скасувала заборону на продаж молочної та м’ясної продукції домашнього виробництва на аграрних ринках, що мала набути чинності з 1 січня згідно з ухваленим іще 2005 року законом «Про безпеку і якість харчових продуктів». Це дуже порадувало всіх селян, зокрема Миколу і Тетяну Турських із Ясенового-Першого.
Як кожна працьовита сільська родина, Турські, залишившись без роботи, живуть за рахунок власного господарства, здебільшого своїх корів. Одними з перших у селі возили на автобусі плоди своєї нелегкої праці на одеський «Привоз». Не так давно заготовляли молоко для переробного підприємства.
Протягом кількох останніх років Турські забезпечують продовольством жителів Одеси. Щонеділі легковиком, повним краму – сиру, сметани, масла, молока, запашних рулетів та хліба – Тетяна з Миколою долають нелегкий маршрут Ясенове-Перше – Одеса. А потім – додому, знову поринути у круговерть сільських клопотів.
У труді та злагоді живе подружжя довгих 35 літ, відколи побралися. Микола Якович і Тетяна Іванівна, переживаючи разом усі життєві радощі і долаючи негаразди, нажили чотирьох люблячих дітей, вісьмох онуків, а ще гарних зятів і невістку. Тому й трудяться не покладаючи рук.
– На Різдвяну вечерю завжди даруємо онукам по 500 гривень, на день народження – по тисячі, не враховуючи подарунків. Ще й усім дітям, не розділяємо своїх кровних дочок Надю, Валю, Наталку і сина Сашу та зятів Вову, Олега, Юру і невісточку Світлану. Усіх з чоловіком любимо як рідних, – ділиться Тетяна Іванівна. – Мозолями заробляємо на прожиття, бо змолоду не лінуємось. Цього нас навчали батьки, а ми – своїх дітей, а тепер і онуків, бо вважаю сільське виховання найкращим.
Доглянуте селянське обійстя Тетяни і Миколи Турських випромінює ауру добробуту і затишку. Хоча за його лаштунками приховуються невід’ємні моменти селянського життя: гній, заготівля сіна та грубих кормів, випасання дійного стада тощо. З цього приводу Турські кажуть: літом трава – взимку дрова! Правда, дровами палиться виключно піч, бо їхня оселя вже газифікована. З капіталовкладеннями у блага цивілізації допомогли люблячі зяті. Порадили в кожній хатині – старій і відносно новій – встановити окреме автономне опалення, так економніше. А ще допомогли облаштувати Тетяні Іванівні особистий офіс, переобладнавши літню кухню для її кухарсько-кулінарних потреб. Стареньку будівлю фактично перебудували з нуля. Мурував чоловік – майстер на всі руки. Не забули відновити велику селянську піч-годівницю, обклали все кахлями, а ще, не повірите, змайстрували підлогу з підігрівом…
Тетяна Турська із задоволенням розповіла, що ці елементи цивілізації запропонував наймолодший зять Юрій. Почалося з того, що якось, гостюючи в селі, допомагав воду з криниці витягати і корів поїти. Мозолі натер, тому невдовзі провів проточну воду, щоб тещі працювалося комфортно.
Мають Турські власного «залізного коня». Його придбати у кредит також порадили зяті, ще й допомогли щонайшвидше з банком розрахуватися.
– Рік разом погашали кредитну заборгованість, а півтора року ми заробляли гроші, щоб віддати дітям, – зауважила Тетяна Іванівна. – І нині не шкодуємо, бо для нас автівка не розкіш, а засіб для виживання.
…У теплому офісі господині від печі запаморочливо пахло свіжоспеченим хлібом. Коли паляниці вже були готові, господар витягав їх із черені, а Тетяна Іванівна клала на стіл і обмазувала не менш запашною олією. Працювала з усмішкою, адже відомо, що запах свіжоспеченого хліба спонукає людей ставати доброзичливішими.
Доброзичливими стають і здебільшого роздратовані непростим життям одесити, заспокоюються у молочному корпусі, де торгує метка ясенівчанка. Адже запашні паляниці духмяніють на увесь «Привоз», разом з кондитерською випічкою і не менш смачним домашнім сиром, вигрітим в тій же печі, випаленій, як годиться, висушеними дровами. Вдаються Тетяні Турській ще й короваї, паски та пироги. Допомагає матусі спродувати крам старша донька Надія.
Сировину для своєї молочної продукції заповзятливі Турські виробляють самі, бо мають чималенький гурт корів, частину закуповують у сусідів та сина Олександра, який з родиною утримує чотирьох круторогих. Кажуть, що могли б за тиждень не менше тонни молока переробити.
З радістю сприйняли роботящі Турські приємну звістку з Верховної Ради України про відтермінування заборони на продаж власноруч вирощеної продукції. Якби заборону було ухвалено, то це була б справжня катастрофа для сільського населення. Під ніж пішли б цілі стада корів-годувальниць.
За офіційними даними, до початку грудня 2014 року корів у господарствах населення утримувалося 77,8% від загального їх поголів’я у країні, свиней – 52,3%, овець і кіз – 86,6%, птиці – 45,7%.
