У минулому році Великомихайлівська центральна районна лікарня стала лауреатом загальнонаціонального проекту «Флагмани сучасної медицини». Це важливе досягнення медиків, що засвідчує високий професійний рівень людей у білих халатах та їхнє невпинне бажання йти у ногу з часом.
Щорічний конкурс ініціюють Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Міністерство охорони здоров’я та Національна академія медичних наук України. Проект дає можливість відзначити найкращі заклади медицини та гідно оцінити роботу медиків на загальнодержавному рівні.
– Звичайно, ми дуже задоволені, що наші старання визнано на рівні держави, – ділиться враженнями головний лікар Великомихайлівського району, депутат Одеської обласної ради Іван Васильович Антощук. – Але отримана нагорода спонукає колектив іще більше працювати над удосконаленням медичної допомоги – відповідно до сучасних стандартів. Сьогодні у нас дуже потужними є хірургічне, гінекологічне, дитяче відділення. На належному рівні діагностична база, що дає змогу в повному обсязі забезпечувати лікувальний процес. Та головне – до великомихайлівських лікарів по медичну допомогу вже багато років приїздять люди із сусідніх районів. А це є ще одним доказом того, що звання флагману сучасної медицини ми отримали не випадково.
Окремо слід зупинитися на роботі пологового відділення. Кожна палата тут – наче окремий світ, де створено всі умови для комфортного перебування матері і новонародженого. З перших днів медперсонал налаштовує жінку на обов’язкове грудне вигодовування маляти. Не даремно великомихайлівські медики стали першими в області, презентувавши політику підтримки годування грудьми. А отриманий 2013 року статус «Лікарня, доброзичлива до дитини» став ще одним підтвердженням: лікарі – на вірному шляху.
Нині І. Антощук з гордістю констатує, що пологовий будинок тримає марку на висоті і, не зупиняючись на досягнутому, шукає додаткових шляхів удосконалення своєї діяльності.
Завдяки такому потужному розвиткові центральної районної лікарні в межах реформи медичної галузі у Великій Михайлівці планується створення окружної лікарні інтенсивної терапії. Вже створена і діє станція екстреної допомоги (одна із семи на Одещині), до якої увійшли пункти постійного базування у Фрунзівському та Роздільнянському районах. Крім цього, понад рік працює центр первинної медико-санітарної допомоги, який займається профілактикою різноманітних захворювань серед населення. В ідеалі робота тут має бути побудована таким чином, щоб знати все про стан здоров’я людини – від народження до глибокої старості. Це довгострокова реформа, розрахована на 10 років.
– Завдання центру первинної медико-санітарної допомоги – працювати на випередження, тобто приділяти основну увагу профілактиці та лікуванню на ранніх стадіях, – розповідає Іван Антощук. – Якщо у пацієнта виникають якісь ускладнення, то його мають направити до амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Це значить, що Центр, який, до речі, непогано фінансується, повинен заплатити за послуги сімейного лікаря. І навпаки – якщо подібних звертань до вищої ланки буде мінімум, із виділеної суми грошей можна преміювати лікарів. Якщо центр первинної медико-санітарної допомоги погано контролює стан здоров’я людей і є великий показник смертності та інвалідності серед працездатного населення, то через штрафи страждатимуть і зарплати. Загалом це хороший механізм, який спонукає медиків до високого рівня працездатності та відповідальності. Поки що результати не надто очевидні, але згодом, сподіваємося, користь буде відчутною.
Інший аспект реформування – стан цієї первинної ланки медичного обслуговування громадян. Відомо, що до останніх перетворень у медицині фельдшерські пункти були на балансі сільських та селищних рад. Сьогодні вони у дуже поганому стані, бо зазвичай убога сільрада не могла виділити кошти для покращення медичної допомоги. До того ж, у більшості випадків фельдшерський пункт функціонує у пристосованому приміщенні, де виділено тільки один кабінет. А в ідеалі мають бути кімнати для щеплень дітей, для прийому здорових малюків, гінекологічні, стоматологічні кабінети тощо.
Натомість амбулаторії загальної практики сімейної медицини весь час були на балансі районної лікарні. Відповідно, вони залишилися у більш-менш нормальному стані. Наприклад, Великоплосківська – одна з найкращих в області; там створено всі умови для діагностики та лікування хворих. Непогане матеріальне забезпечення у Цебриківській амбулаторії. Дещо слабше – у Великокомарівській та Гребеницькій. Та все ж таки на сьогодні шість амбулаторій загальної практики сімейної медицини та фельдшерські пункти у Великомихайлівському районі мають матеріально-технічне забезпечення лише на 20% і потребують додаткового фінансування.
Лікарі переконані, що, безумовно, зміни у медицині потрібні, адже чинна система не влаштовує ані пацієнтів, ані самих медичних працівників. Однак впроваджувати перетворення слід дуже обережно, аби не нашкодити, зберегти і примножити здобутки у сфері охорони здоров’я.
Нині багато які звичайні громадяни (та й самі медики) не розуміють, навіщо було проводити розподіл швидкої медичної допомоги та екстреної. Люди міркують так: реформу започаткували для того, аби економно й ефективно використовувати гроші, а медицину наблизити до населення. Насправді вийшло все навпаки. Для роботи центру первинної медико-санітарної допомоги треба набрати штат – бухгалтерію, відділ кадрів, господарчу службу тощо. На це по всій Україні витратили 52 мільйони гривень. Але ті ж фельдшерські пункти та амбулаторії залишилися в дуже поганому стані.
Так само з екстреною допомогою. Наприклад, посеред ночі у когось щось заболіло. Диспетчер має визначити – це виклик для екстреної допомоги чи для швидкої, бо у кожної з них є чіткий перелік приводів для виїзду. Але тут не враховується такий момент: коли людина телефонує на «103», вона вже «на взводі» й іноді неадекватно реагує на будь-які уточнюючі запитання. Як розібратися по телефону – це не дуже серйозний напад чи допомога потрібна негайно? Буває, що медики екстреної допомоги за ніч мають лише декілька викликів. Вони нудьгують, але виїхати до людини, якій справді зле, не мають права. Лише на кровотечі, інфаркти, опіки, переломи, серйозні черепно-мозкові травми тощо. Якщо піднявся тиск – рятуйся сам! Але це теж може бути небезпечно!
– Мені як депутатові обласної ради і як людині, що 30 років пропрацювала в медицині, іноді соромно говорити про те, що я чогось не розумію на даному етапі реформування, – говорить Іван Васильович Антощук. – Але спілкуючись із колегами, бачу, що й вони так само спантеличені. Насамперед треба створити умови для роботи медиків – закупити машини швидкої допомоги, забезпечити нормальний телефонний зв’язок, впорядкувати дороги для безперешкодного проїзду спецтранспорту… Може, тоді ефект від реформ буде відчутнішим. Нині медики велику надію покладають на нового міністра охорони здоров’я. Може, і справді людина з іншим менталітетом здатна нарешті щось змінити на краще? Зокрема, значні сподівання покладаємо на страхову медицину. У багатьох країнах вона працює і доводить свою ефективність. До того ж, кожен лікар повинен буде довести, що він справді хороший спеціаліст, який здатен взяти на себе відповідальність за здоров’я і життя громадян. Нині страхова медицина потрібна як ніколи, аби люди нарешті перестали займатися самолікуванням через безгрошів’я і на законних підставах могли отримати весь комплекс медичних послуг. Причому незалежно від того, є у них на даний момент щось у кишені чи нема.
