Насамперед голови профкомів на Координаційній раді висловилися категорично проти єдиного для всіх портів колективного договору, запропонованого Адміністрацією морських портів України.
– Як можлива така уніфікація, якщо в кожного підприємства – свої особливості? – з подивом запитує голова профкому Іллічівського порту Сергій Бризгалов.
Проблему загострило і питання про те, чи погодяться бути причесаними під одну гребінку підприємства, що працюють у портах. Як вони зможуть домовлятися з державними органами, коли будуть укладатися галузеві угоди? Так, яскравою
ілюстрацією гарантованої плутанини став Миколаївський порт, де кожна з десяти стивідорних компаній працює за індивідуальною комерційною програмою.
Своєю чергою людей цікавить зарплата і схоронність робочих місць. Ті ж миколаївці недоодержали за минулий рік 250 тисяч гривень. І АМПУ досі не закриває цю фінансову діру.
Особливо обурив профспілки той факт, що, випадково а чи навмисно, їм навіть не дали проект нового колдоговору на розгляд. І не мотивували, чому потрібно касувати попередній, у якого термін дії до 2018 року. А просто поставили перед фактом! Відповіддю профспілок стала відмова підписувати колдоговори.
– Тим більше, що юридично така процедура неправоспроможна, – додав голова профкому Миколаївського порту Павло Прокопенко. – А колдоговір – це наша своєрідна морська конституція. Внесення туди обмежень від АМПУ буде порушенням законодавства.
– Що далі? Принцип: забрати і поділити! – ось до чого зводиться пропоноване новаторство, – вважають члени Координаційної ради.
Зокрема, цьому сприяє те, що Мінінфраструктури на дев'ять місяців і більше зволікає затвердження фінансових планів, зазначив представник профкому Херсонського порту Валерій Тернавський. Чи випадково це?
З іще більшим обуренням профспілкові лідери вислухали лист АМПУ, зачитаний заступником голови Адміністрації Ігорем Шубою, де пропонується зняти з балансу портових філій усі об'єкти соціальної сфери й заборонити їх фінансування. Буцімто – з метою нікому не зрозумілої «оптимізації коштів».
Чиновникові нагадали, що за законом таке можливо тільки зі згоди трудового колективу. Передання соціальних об'єктів комусь у наказовому порядку – недопустиме порушення.
Профспілкові лідери також висловили незгоду з тим, що АМПУ має намір міняти керівників портових філій, що працюють із позитивним економічним ефектом. Хоча міністр Андрій Пивоварський сказав, що такого не буде. Інакше це можна розцінювати як підкилимну торгівлю посадами. Прикладом слугує Миколаївська філія, де кандидатурою на місце її керівника є власник нічного клубу.
– Навіщо взагалі приватизувати підприємства, що дають прибуток? – порушив питання С. Бризгалов.
– Якщо закрити Ізмаїльський порт, можна й місто закривати на замок, – додав голова профкому ІзМТП Олександр Шубін.
Голова профкому Одеського порту Володимир Зайков підвів риску під дебатами рішенням направити міністрові А. Пивоварському листа із нагадуванням про його обіцянку проводити прозору кадрову політику і звернути увагу на гарантії, дані трудовим колективам.
Почесний президент Одеського порту Микола Павлюк, запрошений у якості спостерігача, сказав, що реформа портів – замовлена акція. В Адміністрацію морських портів забрали все, що можна, решту надумали продати протягом року під виглядом передання в концесію. План провалився, оскільки інвестори в порти не прийшли. Тоді виникла думка про приватизацію.
– Величезну сумму, яку дасть ця акція, уже закладено в бюджет, – сказав він. – Тут ні листи, ні пікети не допоможуть. Потрібно міняти законодавче поле. Для початку – повернути портам статус юридичної особи.
