Предметом занепокоєння директорів посередницьких компаній із працевлаштування за кордоном стали ліцензійні умови, за якими їм належить працювати. У березні було ухвалено Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності». 28 червня цього року він набуде чинності. Практики морського працевлаштування внесли в документ низку виправлень.
Ще в березні в Одесі з цього приводу пройшло засідання, ініційоване Міністерством інфраструктури. За круглим столом відбулися дебати з приводу того, яким бути ліцензуванню. Значущість обговорення посилювало можливість того, що Україною буде ухвалена Конвенція Міжнародної організації праці «Про працю в морському судноплавстві», написана 2006 року. Вона ще називається Зведеною, оскільки об’єднує 35 різних морських конвенцій.
Березневе засідання зібрало прихильників її ратифікації. І з'ясувалося, що на шляху до ухвалення Конвенції стоїть необхідність внести чималу кількість змін в українське законодавство. Інакше конвенційні стандарти не приживуться в національному правовому полі. Тим більше що для Кабміну та Верховної Ради України ратифікація не є першорядним питанням. Парадоксальним видається навіть сам намір ухвалити документ про судноплавство в країні, де судноплавство практично відсутнє, оскільки давно втрачено торговельний флот.
Проте на березневій зустрічі було розглянуто виправлення, які, на думку присутніх, зокрема членів Всеукраїнського об'єднання крюїнгових компаній, мають змінити на краще положення Ліцензійних умов. Наведення правового макіяжу було продовжено на черговому засіданні у квітні, знову ж – в Одесі. Його організаторами цього разу виступили Громадська рада при Мінсоцполітики України та Федерація морських профспілок України. Крім членів ВОКК, були запрошені керівники з Мінсоцполітики і Держслужби зайнятості України.
За словами останніх, їхнім відомствам не чужа тема вживляння в національне законодавство нових положень, що містяться у Зведеній Конвенції. Але чи зрозуміла? Так, з перших акордів дискусії її змогли продовжувати лише кілька чоловік. По суті це була дискусія адвокатів.
Її основою послугував проект Ліцензійних умов, розроблений директором юридичного бюро «Сергєєви» Юрієм Сергєєвим. Необхідність його пояснила адвокат Ольга Білявська.
– Якщо ми не «причешемо» ці умови й не приведемо норми документа у відповідність до нашого законодавства, то він просто не буде працювати, – сказала юрист. – Так, коректування потребують щонайменше п'ять статей Кодексу торговельного мореплавання України.
Досягненням березневої зустрічі можна вважати висновок про те, що необхідно зберегти систему ліцензування. І що посередники у працевлаштуванні за кордоном не влаштовують моряків «на роботу», як було сказано в початковій редакції Ліцензійних умов. Вони лише подають допомогу в пошуках судновласника, тобто є посередником. Працевлаштування на роботу виключене, оскільки посередники не мають своїх суден і не можуть влаштовувати моряків на роботу.
Переглянуто ракурс Зведеної Конвенції, за яким моряки виділяються в окрему категорію трудових мігрантів. Інакше довелося б функції ліцензування посередників передати від МСП Міністерству інфраструктури. І видавати дві ліцензії одному посередникові: на надання послуг у працевлаштуванні всіх фахівців і окремо від інших – морякам-«підпрапорникам». Це ускладнило б систему видавання дозволів і контролю над трудовою міграцією в кілька разів.
Принциповим також залишається питання про те, можуть чи не можуть посередники брати плату за послуги в пошуках роботи, надавані морякам. Радник генерального директора ВОКК Василь Гусечко нагадав, що поняття «посередництво у працевлаштуванні» в Україні закріплене законодавчо. І зокрема, у статті 38 закону про зайнятість саме й говориться про цю можливість брати згідно з прейскурантом гроші за послуги. На противагу Зведена Конвенція це забороняє. І огульне її введення згубно позначиться на посередництві, аж до повного його знищення.
Обговорення проблем, пов'язаних із можливою ратифікацією Зведеної Конвенції, висуває на порядок денний пекуче питання створення компетентного органу, що контролює дотримання її положень у нас у країні. І чи буде він одночасно органом ліцензування? Як у світлі Конвенції регулюватиметься не охоплене ліцензійними умовами працевлаштування моряків під прапором України? Як змінювати КТМ відповідно до Конвенції, якщо його дія поширюється винятково на судна під українським прапором? Нарешті, чи захоче Верховна Рада ухвалити пропоновані виправлення? Тепер на ці запитання спробує відповісти робоча група, обрана на квітневому засіданні в Одесі.
