Уже давно в аграрно-політичному середовищі України точиться серйозна дискусія щодо перегляду системи оподаткування сільгоспвиробництва, зокрема стосовно спецрежиму ПДВ. З одного боку, скасування спецрежиму суперечить текстові коаліційної угоди, якою передбачено збереження податкових пільг для аграріїв до 2018 року. З іншого боку – перехід на загальний режим оподаткування АПК вже з 1 січня 2016 року є одним із ключових пунктів угоди з МВФ.
Cільське господарство – визнаний флагман вітчизняної економіки. Минулого року 84% підприємств АПК отримали прибуток. Галузь має значну бюджетну підтримку: завдяки пільгам у 2014-му аграрії отримали 18,2 млрд гривень додаткового прибутку.
Водночас в Україні спостерігається домінування аграрних холдингів та великих сільгосппідприємств, а дрібний і середній господарник на селі поступово зникає.
В чому причина такої ситуації? Передусім у тому самому механізмі підтримки аграрних підприємств через податкові пільги.
Сьогодні більшість наших співгромадян вважають, що податкові пільги для аграрного сектору – це таке собі природне та «законне» право сільгоспвиробників.
Насправді будь-які податкові пільги мають надаватися на обмежений, короткий період часу – щоб допомогти певній галузі вийти з кризи та підвищити власну конкурентоспроможність (зазвичай на два-три роки). Щойно цієї мети досягнуто – пільги треба скасувати.
Саме так мало бути і в аграрному секторі. Наприклад, свого часу податкові пільги щодо ПДВ запроваджувалися в Україні з метою звільнити сільгосппідприємства від боргів, які накопичилися в пострадянський час. Такий короткостроковий захід мав стати стимулом для розвитку аграрної галузі.
Втім, потім усі «присіли» на спецрежим, який фактично дозволяв мінімізувати оподаткування для галузі. Який результат? На перший погляд, позитивний. Частка АПК у ВВП країни становить близько 10%. Водночас частка цього сектору в загальному обсязі сплачених податків – рівно вдесятеро менша, і складає лише 1% податкових надходжень до бюджету. У 2014 році через надання податкових пільг сільському господарству Державний бюджет України недоотримав 18,2 млрд гривень.
Більше того: було б добре, якби такий обсяг пільг допомагав насамперед малим та середнім фермерським господарствам. Але найбільшу частку допомоги отримують саме найбільші підприємства галузі.
У 2014-му, згідно з публічною звітністю великих агрохолдингів, держава «простила» їм близько 300 млн доларів. Найбільший обсяг податкових пільг дістався м’ясним гігантам «Укрлендфармінг» і «Миронівський хлібопродукт». Тобто податкові пільги є не стимулом для стрімкого підвищення конкурентоздатності галузі, а джерелом збагачення компаній, які вже давно стали надзвичайно потужними економічними гравцями. До речі, такий стан справ, коли в аграрному секторі домінують великі холдинги, зберігся тільки у нас, у Росії та в Молдові, в той час як в ЄС розвивається передусім малий та середній сільськогосподарський бізнес.
Саме тому будь-які наміри щодо перегляду пільгової системи для АПК натрапляють на шалений опір аграрного лобі, який ми бачимо сьогодні в нашій країні. Впливові прибічники аграрних корпорацій продовжують виступати проти ухвалення законопроекту «Про створення справедливих умов для реалізації сільгосппродукції та підтримки безпосередніх сільгосптоваровиробників». А коли хтось і погоджується, що пільги потрібно ліквідувати, то обов’язково з обмеженням – лише не для тваринної галузі (тобто тих самих «Укрлендфармінгу» та «МХП»).
Та навіть це – лише частина айсбергу проблем, які створюють податкові пільги для аграріїв. Такий стан речей має набагато більші негативні наслідки для суспільства, ніж просто не зовсім справедливе збагачення певних видів бізнесу.
Пільги спотворюють конкурентне середовище та збільшують податкове навантаження на інші види бізнесу. Фактична ставка податку на прибуток сільгоспвиробників в Україні становить 1,4%, в той час як цей показник для всіх інших секторів – 16%. І поки одна галузь має можливість недоплачувати в бюджет 18 млрд гривень на рік, інші галузі не можуть сподіватися на зменшення податкового навантаження в цілому в країні (наприклад, за рахунок адекватного зменшення ЄСВ для всіх платників податків загалом). І навпаки: ліквідація особливого режиму оподаткування АПК сприятиме створенню рівних і справедливих умов роботи для всіх учасників ринку.
Лобісти аграрної галузі запевняють, що скасування податкових пільг для аграріїв призведе до втрати їхньої конкурентоспроможності на світовому ринку. Але в переважній більшості країн із розвиненим аграрним сектором податкове навантаження в рази більше, ніж у нас. У 2012 році загальний рівень податкових пільг оцінювався для вітчизняного бізнес-сектору в розмірі 8% від загального об’єму виробництва продукції в галузі. Аналогічні показники для країн – основних конкурентів України на світових ринках – істотно відрізняються. Наприклад, в Бразилії та Австралії – 4%, в Чилі – 5%, в Новій Зеландії – 2%.
Звичайно, підтримувати сільськогосподарських виробників потрібно. Але слід робити це для тих, хто дійсно лише стає на ноги, а не тих, хто вже й так «задавив» своїх конкурентів та має надвеликі прибутки. Для підтримки дрібних і середніх сільгоспвиробників варто запровадити їхню пряму фінансову підтримку у вигляді адресних цільових дотацій. Лише таким шляхом Україна зможе справді сприяти розвиткові аграрної галузі, а не окремих кланів, та забезпечити справедливість оподаткування різних галузей економіки в цілому.
