Нещодавно виповнився рік, як Дмитро Барінов обіймає посаду голови правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство».
Цей невеликий відтинок часу був насичений драматичними подіями, складними пошуками та рішеннями. Зараз у житті пароплавства відбулися кардинальні зміни. Навіть – ренесанс!
Керівник УДП виділяє два найважливіші, на його погляд, досягнення.
– Насамперед, підприємство не тільки вийшло із тривалої економічної кризи, але й почало працювати із прибутком. Збільшено обсяги вантажних перевезень, – говорить Д. Барінов. – Ми змогли знайти заміну експортові залізорудної сировини – значному вантажопотокові, що раніше рятував пароплавство. А потім вдалося відновити роботу флоту, який тривалий час був у відстої. Крок за кроком уводяться в експлуатацію судна. Цього року готуються піти в плавання шість теплоходів. Витрати на ремонт виправдані, оскільки ринок відчуває потребу в цих суднах.
Крім того, є й інші позитивні зрушення: збільшення зарплати, поступове закриття кредитних боргів, що стримують розвиток. Підприємство виграло кілька судових процесів за старими позовами.
7 липня ухвалено новий колективний договір замість колишнього, що безнадійно застарів. Документом передбачено серйозні пільги: працівник УДП, виходячи на пенсію, може одержати вісім посадових окладів. Працюють у пароплавстві й над омолодженням кадрового плавскладу.
– Поряд із цими успіхами насторожує зменшення експорту з порту Ізмаїл, що обумовлено багатьма чинниками, зокрема затривалими бойовими діями на сході країни. Для морської економіки це обернулося втратою великого вантажопотоку вугілля й металу до промислових підприємств, зменшенням транзиту через територію України. Частка експорту, що раніше переважав, тепер скоротилася приблизно до 30%. І дунайські порти переважно займаються перевалюванням імпорту. Значну його частину становлять зерновантажі з Угорщини, Сербії, – розповів Д. Барінов.
Найефективнішим було б співвідношення 50 на 50. Тоді б флот скільки відвіз угору по Дунаю, стільки й узяв на борт у зворотному напрямку.
Пройдено аудит, організований Міністерством інфраструктури України. Пароплавство висловило незгоду з низкою зауважень перевіряльників. Було кілька раундів переговорів. На щастя, обійшлося без конфліктів. Відносини з Міністерством ділові. Цими днями завершилася ще одна перевірка – тепер з боку податкової інспекції.
А от із пасажирським флотом негаразди. Компанія «Ніко-Тур», з якою ПрАТ «УДП» було зв'язане контрактом про співпрацю, з початку травня оголосила про своє банкрутство.
– Компаньйон свого часу виставив певні вимоги до сервісу – ми їх врахували. Готувалися виконувати контракт. І раптом дізнаємося, що у «Ніко-Туру» 40 мільйонів євро боргів, – говорить Д. Барінов. – Шукати нових партнерів по річковому тур-бізнесу вже не було часу.
Пасажирські судна УДП були відкликані до українських причалів. Інакше їх могли заарештувати за борги компанії, яка ними оперувала, тобто тимчасово володіла.
Проблема і в тому, що лайнерам уже по 40-45 років. У таких суден, порівняно із сучасними, двигун не економічний, кількість екіпажу велика. Більше коштів доводиться витрачати на підтримання суден у нормі. Момент відновлення пасажирського флоту був, на думку технарів, вгаяний років 15 тому. Тим часом, на відміну від України, європейські верфі щороку спускають на воду по три-чотири нові п'ятизіркові плавучі готелі.
Зате затверджено фінансовий план УДП. І це дає можливість порушувати питання про одержання капітальних інвестицій на закладання суден.
Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод, включений до складу ПрАТ «УДП», планує побудувати дві баржі типу SLG для зерна та навальних вантажів. Їх будуть складати із двох старих ліхтерів.
– Відразу потрійний ефект: по-перше, одержуємо судна, придатні для навігації при будь-яких дунайських примхах, по-друге, зможемо самотужки перевозити зерно, а по-третє, завантажимо роботою завод, – підсумовує Д. Барінов. – Замінимо головні двигуни на буксирах-штовхачах – іще крок назустріч прогресові. Одне слово, живемо, діємо...
